“Співатимемо лише українською”: Як знамените "Тріо Мареничі" покарали за відмову від престижного концерту в Москві, де змушували славити російською радянського класика

Наприкінці 1970-х років легендарний гурт Тріо Маренич ухвалив рішення, яке тоді виглядало сміливим і навіть ризикованим: артисти відмовилися виступати на великому концерті в Москві, бо не хотіли виконувати пісні російською мовою, передають Патріоти України з посиланням на композитора, народного артиста України Олександра Злотника, який розповів про це в інтерв’ю Дмитру Гордону.

Колектив, до складу якого входили Антоніна та Світлана Сухорукови і Валерій Маренич, сформувався у філармонії в Елісті. Антоніна була професійною музиканткою, сестри співали сопрано, а Валерій мав бас-баритон. Особливою рисою гурту був ідеальний унісон — рідкісне явище для ансамблевого співу.

Конфлікт на ювілеї Роберта Рождественського

Історія з відмовою трапилася під час підготовки концерту до ювілею поета Роберт Рождественський у Колонному залі Будинку Союзів. Для «Тріо Маренич» було заплановано виконання трьох російськомовних пісень на його вірші.

Втім, артисти повідомили, що залишаються в Луцьку і не приїдуть. Причина була принципова: вони вирішили співати виключно українською мовою. За словами Злотника, це стало чіткою демонстрацією їхньої позиції.

Подібну принциповість тоді проявила і Софія Ротару, яка наполягала на виконанні «Червоної рути», хоча організатори пропонували інший репертуар.

Наслідки: заборони та ізоляція

Згодом колектив опинився під негласним тиском. Після скандалу з оплатою концертів і конфліктів із чиновниками гурт фактично “закрили” на пів року — їх зняли з теле- й радіоефірів.

Попри величезну популярність — артисти могли збирати стадіони на десятки тисяч глядачів — їм довелося виступати переважно на регіональному рівні.

Гастролі за океаном і дозвіл КДБ

Згодом для колективу відкрилася можливість масштабного туру у США та Канаді — йшлося про 200 концертів. Проте питання виїзду вирішувалося складно: українські структури дали згоду, а московські — ні.

Ситуацію, за словами Злотника, допомогла владнати Галина Менжерес, яка поручилася за музикантів. У підсумку дозвіл було отримано, і «Тріо Маренич» змогло вирушити на гастролі за океан.

Історія колективу стала прикладом того, як у радянські часи мистецька позиція могла коштувати ефірів і кар’єрних можливостей, але водночас залишала по собі репутацію принципових і послідовних артистів.