Цуценят "всиновлюють", а не "заводять": Як у США ставляться до собак, - журналістка

"До тих пір, поки я не завела собаку, я й гадки не мала, яке в Америці «собакоцентрічне» суспільство! Тобто здогадувалася, але в повній мірі не уявляла, поки в нашій родині не з’явився Воллі. Так, це мій собака і звати його як робота, який рятував планету. Йому 10 місяців, він з притулку, помісь лабрадора з чимось ще", - пише журналістка Ксенія Туркова у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Ставлення американців до собак виявляється вже у тому, як тут називають їх та людей, з якими вони живуть. Тут майже ніколи не говорять «господар» або «власник». Тут кажуть «parent», або батько. Мене постійно називають «мама Воллі». А у мого сина можуть запитати: «Як поживає твій брат?». До речі, навіть на упаковках продуктів для собак останнім часом стали все частіше вживати слово «батько».

На вулицях американської столиці та у багатьох інших містах можна побачити спеціальні станції із пакетами, щоб прибрати за собакою, відром для сміття і санітайзером для рук. І вони тут ледь не на кожному кроці: у місті, де я живу у штаті Меріленд, — практично за 100 метрів одна від одної. Загалом, не прибрати за собакою тут просто неможливо — це непристойно, за це штрафують, та ще й нагадування всюди.

До речі, собака в Америці - це ще і чудовий спосіб покращити англійську для власника. Навіть під час невеликої прогулянки 5−7 досить змістовних нетривалих розмов вам забезпечені. З собакою обов’язково будуть знайомитися перехожі і питати, скільки їй років, звідки вона, що любить, чого не любить і так далі.

Тих, хто вигулює собак, називають «догвокерами», а тих, хто сидить з собаками — «догсіттерами» і часто, жартома, «бебісітерами». Тобто знову про собак говорять так, як про людей. Найняти «догвокера» або «бебісітера» — недешеве задоволення. Прогулянка коштує мінімум $20. Взагалі на собак тут витрачають чи не стільки ж грошей як на дітей.

У Вашингтоні і околицях дуже багато кав’ярень і ресторанів з позначкою «dog friendly», або «дружні до собак». На вулицях можна побачити миски з водою для собак.

А в кав’ярні Starbucks навіть придумали спеціальне частування для таких відвідувачів — папучіно. Це просто збиті вершки в стаканчику. Мій Воллі вже знає, що коли ми заходимо до кав’ярні і я замовляю собі еспресо, на нього чекає папучіно.

Втім, «дружні до собак» тут не тільки кав’ярні і ресторани, а й бібліотеки. У всіх бібліотеках нашого округу Монтгомері в штаті Мериленд є щотижнева акція «Почитай собаці». Волонтери приводять сюди собак, а батьки — дітей, які з якихось причин соромляться читати вголос і бояться зробити помилку.

Є і ще одна відмінність американського собачого словника від українського. Якщо в Україні собак «заводять», а тих, що в притулку, — «беруть», «підбирають», то у США цуценят «всиновлюють», приймають в родину. Тобто використовується те же дієслово, що і для усиновлення дітей. І є безліч організацій, які займаються усиновленням собак, зокрема, влаштовують спеціальні акції, на які будь-хто може прийти, познайомитися з собаками і вибрати свою, єдину.

Загалом, собака в Америці - це ваш родич, а не якийсь там «чотириногий друг» або«домашній вихованець». Собаки тут буквально купаються в любові. Як в басейнах в день їх закриття наприкінці літа, коли похлюпатися у воді нарешті дається змога не господарям без собак, а собакам без господарів. Тобто без батьків".