У людства ще є час? Науковці вирахували частоту падіння на Землю астероїдів, що призводять до масового вимирання

В середньому тіло такого масштабу стикається з нашою планетою один раз за 250-500 мільйонів років. Палеонтологи оцінили частоту падіння на Землю великих астероїдів, які здатні створювати кратери на зразок Чиксулуба і породжувати масові вимирання, пише N + 1, зазначають Патріоти України.

Виявилося, що тіла з діаметрами більш як 10 кілометрів стикаються з нашою планетою один раз за 250-500 мільйонів років, причому більше половини подібних астероїдів сформувалося в зовнішніх частинах Головного пояса і за складом будуть близькі до вуглецевих хондритів.

До теперішнього часу вченим відомо близько 200 ударних кратерів на Землі, причому переважна більшість збережених структур утворилася за останні 650 мільйонів років - більш старі кратери стерті за рахунок тектонічних процесів і поховані під шарами відкладень і лави.

При цьому аналіз порід з кратерів показує, що ударники володіли складом, аналогічним метеоритам типу звичайних хондритів, що узгоджується з теоретичними моделями малих тіл, що зближуються із Землею, які говорять про те, що джерелом таких тіл є внутрішня частина Головного поясу астероїдів.

Однак астероїд розміром не менше десяти кілометрів, який створив кратер Чуксулуб (третій за величиною серед відомих на Землі) і викликав крейда-палеогенове масове вимирання, не вписується в таку картину - вчені припускають, що його склад був близький до вуглецевих хондритів, що вважається досить рідкісним явищем.

Девід Несворни, Вільям лення і Симон Марчі з Південно-західного дослідницького інституту вирішили розібратися в походженні великих тіл, що стикаються із Землею.

Для цього вони за допомогою суперкомп'ютера Pleaides побудували динамічну модель навколоземних астероїдів з діаметрами більше п'яти кілометрів, яка відстежила траєкторії 130 тисяч небесних тіл, що починаються в Головному поясі, протягом сотень мільйонів років.

Вчені дійшли висновку, що за один мільярд років із Землею стикаються 16-32 астероїди з діаметром понад п'ять кілометрів і 2-4 тіла з діаметром понад десяти кілометрів, при цьому близько 60 відсотків таких тіл будуть темними (мале альбедо через велику кількість вуглецю) примітивними астероїдами, що спочатку перебували на орбітах в середній і зовнішній частині Головного поясу (з довжиною великої півосі орбіти більш як 2,5 астрономічних одиниць).

Саме таким тілом і був прабатько Чиксулуба. В середньому тіло такого масштабу стикається з нашою планетою один раз за 250-500 мільйонів років.

Якщо ж говорити про внутрішню частину (довжина великої півосі орбіти менше 2,5 астрономічних одиниць) Головного поясу астероїдів, то він служить джерелом більшості дрібних і темних тіл, що стикаються із Землею, а також майже 80 відсотків яскравих (високе альбедо) тіл з діаметрами більше п'яти кілометрів.