Українські горці: Як високо в Карпатах, далеко від зручностей цивілізації, живе багатодітна родина Савчуків

У високогірному присілку Маґора, що належить до села Гринява на Івано-Франківщині, на висоті майже тисяча метрів над рівнем моря мешкає багатодітна родина Савчуків. Мама Анжела виховує п’ятьох дітей: 12-річного Станіслава, 11-річного Дмитрика, 9-річну Марічку та семирічних двійнят Іванчика й Василька, передають Патріоти України з посиланням на Суспільне.

Їхня хата стоїть на пагорбі. Щоб дістатися до школи чи магазину в центрі села, потрібно витратити близько години лише в один бік. Якщо ж треба привезти щось важче — мішок борошна чи картоплі — виручає кінь. У горах це звична справа.

Найстарший із дітей, Станіслав, до таких переходів звик змалку. Каже, що раніше дорога була ще довшою — понад чотири кілометри. Узимку шлях ускладнює ожеледь, а машини піднімаються сюди з труднощами.

Після школи діти допомагають мамі: носять воду, складають і колють дрова, тягають хмиз, підсобляють по господарству. Власної худоби родина поки не має, але планує придбати навесні. Наразі старші хлопці іноді допомагають сусідам — кутати тварин чи прибирати в стайні.

Анжела Савчук прокидається о пів на сьому. Розпалює піч, готує сніданок, збирає дітей до школи. Після їхнього повернення знову топить у хаті, підігріває обід і допомагає з уроками. На п’ятьох дітей зазвичай варить повну семилітрову каструлю борщу чи іншої страви.

Відключення електрики сім’ю не лякають — користуються свічками або світлом із телефонів. Жінка переконана: у рідній хаті жодна праця не є надто тяжкою.

Попри непрості умови, дитинство в горах має свої радощі. Улюблена зимова розвага — спуски на санчатах із крутого пагорба біля хати. Діти мають двоє саней: коротші — на двох, довші — на трьох. Іноді з’їжджають аж від плаю просто до стайні.

Окрім санчат, хлопці полюбляють хованки, «латки» та «заморозки». Для гри підходить усе подвір’я — можна сховатися і в стайні, і на горищі.

Станіслав добре розрізняє дрова: бук важчий і довше горить, береза — легша й швидко згорає. Воду беруть із джерела вище хати — до подвір’я прокладений шанець. У морози лід доводиться розбивати сокирою.

Останнім часом родину відвідували соціальні служби. Анжела каже, що зауваження стосувалися умов проживання та побуту. Водночас вона запевняє: продукти в домі є, запасів вистачає, діти доглянуті й навчаються.

Із 2021 року жінка не отримує соціальних виплат. Усі п’ятеро дітей записані на неї.

Додатковим болем для родини стала війна: 17 жовтня 2025 року брат Анжели зник безвісти на фронті в Донецькій області. Родина чекає офіційних результатів ДНК-експертизи.

Попри складні будні, діти мають свої плани. Семирічні двійнята мріють навчитися грати на гітарі й барабанах. А на запитання про найбільшу мрію Станіслав відповідає без вагань: щоб закінчилася війна. У майбутньому він, можливо, хотів би стати пожежником — як його вуйко.

Серед гір, снігу та диму з комина родина Савчуків живе простим, але гідним життям — із працею, турботою одне про одного й великою надією на мир.