У давні часи Тель-Цаф був дуже багатим населеним пунктом, але чому мешканці його залишили - й досі незрозуміло.
Ізраїльські вчені в Тель-Цаф, що в долині річки Йордан, виявили будинки і сховища для продуктів, складені з висушеної на сонці глиняної цегли, вік яких - 7 200 років, передають Патріоти України із посиланням на іноземні ЗМІ.
Вчені, що працювали під керівництвом професора Дані Розенберга з Інституту археології ім. Зінмана Хайфського університету, розповідають, що глиняні цеглини зцементовані і вкриті штукатуркою, зробленою з глини або вапна; стелі могли бути зроблені з дерева або очерету, а дахи, напевно, були пласкими.
«Можливим поясненням - то, що вони були вкриті не вапном, а штукатуркою з глини з різними добавками, і жителі села час від часу штукатурили будинки заново всередині і зовні», кажуть археологи. Крім того, селище дуже скоро зникло під землею - археологи виявили кілька стін, що не обрушилися згодом. Зима 2019-2020 років в Ізраїлі видалася незвичайно дощовою, і цеглини руйнуються на очах. «Це одна з причин, чому ми намагаємося копати якомога менше, хоча отримуємо масу інформації в ході розкопок», - каже Розенберг.
На березі гігантського озера в період середнього халколита Тель-Цаф був великим селом, що розкинулося на пагорбі на південь від озера Кінерет. Його розташування пояснює, чому жителі села вирішили будувати свої будинки і споруди з пухкої висушеної на сонці місцевої глини, а не з каменю - його у них просто не було.Тель-Цаф виник на дні вузького витягнутого доісторичного озера Лісан, яке існувало за часів льодовикового періоду, від якого збереглися тільки Кінерет і Мертве море.
Протягом 500 - 700 років, що існував Тель-Цаф, його жителі використовували один і той же рецепт для виготовлення цегли, як з'ясували Розенберг і його колеги: вони зміцнювали глину органічними матеріалами. Предмети, знайдені в могилах, вказують, що мешканці села хоч і не привозили будівельний камінь, але імпортували дуже хороші речі.
Жодне з поселень цього періоду не може похвалитися настільки розвиненими міжміськими зв'язками, як Тель-Цаф, про що вже шість років тому писав професор Йосі Гарфінкель з Єврейського універсітета. Серед недавніх знахідок - жіноча прикраса, зроблена з 1668 бусинок з шкаралупи страусиних яєць. В епоху халколита страусів в Ізраїлі, можливо, вже не було - жодної кістки страуса не було виявлено. Дані розкопок свідчать про те, що страусині яйця імпортували в Тель-Цаф і робили з них намисто.
Жінка середніх років з Тель-Цаф була похована під підлогою сховища для продуктів, і при ній був пояс, виготовлений з шкаралупи страусиних яєць. У похованні було виявлено також мідне шило, найранніший відомий артефакт з литого металу, знайдений в південному Леванті. З цього випливає, що технологія лиття металів стала відома в регіоні ще в кінці VI тисячоліття до н.е. У період середнього халколита, коли Тель-Цаф процвітав, людство ще не додумалося до грошей. Питання в тому, на що вони вимінювали те, чого у них не було.
За словами Розенберга, ключ до розгадки благополуччя Тель-Цаф криється в його сховищах: село, схоже, жило за рахунок сільського господарства. Сховища були складені з глиняних цеглин і могли вміщати від 15 до 30 тонн зерна, що перевершувало потреби будь-якого сімейства.
Доктор Рона Авісар-Льюїс присвятила окрему роботу того, яким було в Леванті дитинство в доісторичний і біблійний періоди. Вона вважає, що сім'ї в той час були не більше сьогоднішніх, в середньому з трьома дітьми, що не дивно - рівень дитячої смертності становив 75 відсотків. Навіть якщо весь клан жив разом, скільки вони могли з'їсти?
Як їм вдавалося добре жити з сільського господарства, враховуючи, що середня кількість опадів у цьому районі вкрай незначна? За словами Розенберга, водою їх постачали річка Йордан, а також струмки і джерела. Поєднання води і спеки - рослини це люблять.
Археологи також виявили докази того, що місцеві жителі їли рибу, яку ловили в річці Йордан. Вони також знайшли чималу кількість оливкових кісточок, що дивно з урахуванням того, що клімат долини річки Йордан не підходить для вирощування олив. Схоже, оливки вони теж імпортували.
Створюється враження, що древній Тель-Цаф був великим, сильним і скажено багатим, за нинішніми мірками, населеним пунктом. У той же час, якщо Єрихон знаходиться в числі міст-довгожителів, Тель-Цаф жителі покинули через кілька століть після його заснування. «Раптом все скінчилося, чому - ми не знаємо», - сказав Розенберг.
Приєднуйтесь
