Варварські злочини окупантів: Звільнений Тростянець всіяний замінованими територіями і могилами людей, яких ховали у дворах і лісі

Пограбована і спалена кондитерська фабрика, могили цивільних у дворах будинків та в лісосмугах, десятки спалених будинків та відсутність світла і води, черги за гуманітаркою і навіть замінований цвинтар - це все про Тростянець - місто, яке з 24 лютого вже було під окупацією. Але тепер - звільнене від рашистів. Про це йдеться в ТСН, передають Патріоти України.

Вони думали, що тут затримаються надовго. Накопали шанців, розставили техніку і замінували поля. Спочатку окупанти знищили ремонтне депо, спалили усі потяги, які стояли на рейках. «В місті є тільки газ, не має світла, не має води, вокзалу не має, прокуратури не має, це відновити буде складно», - каже голова Охтирської райооної ради Сергій Киричко.

А потім рашисти зайняли залізничний вокзал і звідси вели вогонь з далекобійних гармат по військових і цивільних. «На Охтирку летіло, на села, ті що поруч, було таке - з 10 ранку починають стріляти до 12 постріляли і затишшя, потім в чотири, а потім в 8 вечора до десяти, у них як по графіку», - кажуть місцеві.

Спалена п’ятиповерхівка у центрі міста, від неї лишились тільки стіни. Віталій жив у цьому будинку з 1980 року зі своєю родиною. «Мав тут квартиру, але після попадання снарядів, така катавасія почалась. Спеціально з танка розстрілювали, тут стояли їхні танки і БТРи», - розповідає Віталій.

Після пожежі у будинку люди, що вціліли розбрелися по околицях по родичах і сусідах. Однак і там ворожа артилерія викосила цілі вулиці. «Оце мій внук, там розірвався снаряд, і з ним сусід був, вони вдвоє поховані», - показує могили чоловік.

Онуку було 27 років - хлопець приїхав у відпустку до рідних і загинув від осколка російського снаряду на цій вулиці. 82-річний дідусь привів у ліс на околицях містечка. Колись зона відпочинку, а тепер тимчасовий цвинтар. «Труну з чого попало робили, з дощок, а других так, без нічого, поховали. Стояли в кінці вулиці біля цвинтаря, і не давали, і не пускали нікого», – додає чоловік.

Окупанти забороняли людям ховати на цвинтарі. Тому аби тіла не лежали довго просто неба, ховали біля тих будинків, де жили. Поруч з онуком дідуся лежить матір Олексія Зими. Снаряд влучив у будинок і вибухнув у під’їзді. Одразу загинули троє.

«Прийшли копату яму в п’ять ранку, обстріл почали. Вечоріло, прибігли викопали, почали стріляти, знову поховались. Усі затихло, привезли їх на тачках і ховали без нічого, без гробів», - розказують місцеві.

Відступаючи окупанти просто розстрілювали місто і мешканців руйнували цивільну інфраструктуру. Пограбували кондитерську фабрику. «Вони харчувалися нашими туками , ведмедиками «Барні», розвозили собі по постам, а потім глянули у вікно фабрика палає», - розказують люди.

Після звільнення міста, очманілі від жахіття люди почали виповзати з підвалів у пошуках продуктів. До міста приїхали вантажівки з гуманітарною допомогою. Віталій з сім’єю увесь час пересидів у погребі з міста не виїзджав.

Пусті вулиці нарешті почали заповнюватись людом. Неймовірна тиша вже кілька днів тримається у повітрі. Про війну нагадують спалені будинки, вулиці і розбита техніка рашистів серед брухту і дуже рідкісна броньована машина "Тайфун" яка захищена від мін, але це її не захистило від армійців ЗСУ, які і спалили чудотехніку.