Важливий етап становлення та виживання людства: Археологи з’ясували, як робили найдавніші списи

300 тисяч років тому ранні неандертальці виготовляли дерев’яні знаряддя за двома різними технологіями, одну з яких досі вважали винаходом Homo sapiens. Колекція, яку часто об’єднують під назвою «Шонінгенські списи», складається з найстародавніших зразків дерев’яних знарядь, знайдених до сьогоднішнього дня. Предмети дістали із землі ще наприкінці минулого століття, під час розкопок плейстоценової стоянки неподалік Шенінгена (Німеччина).

Стоянка, вік якої визначили у 300 тисяч років, знаходилася на березі озера. Окрім 187 дерев’яних артефактів, там виявили предмети, виготовлені з кісток, а також скелетні залишки травоїдних тварин. Оскільки довкола не знайшли слідів виготовлення гармат на місці, антропологи припустили, що це була тимчасова мисливська стоянка на березі озера, яку відвідували під час полювання.

Дослідники з Університету Редінга (Великобританія) опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences роботу, в якій представили свої висновки щодо нового аналізу колекції з Шенінгена. Вони вивчили дерев’яні артефакти за допомогою нових методів візуалізації, таких як 3D-мікроскопія та мікротомографія.

Предмети були виготовлені з ялини (Picea sp), модрини (Larix sp) та сосни (Pinus sylvestris). Така сировина не могла бути доступною на березі колишнього міжльодовикового озера, де знаходилася стоянка. Його треба було принести з інших місць на відстань не менше трьох-п’яти кілометрів.

Деякі артефакти загострені лише з одного боку, тому ще в попередньому дослідженні автори вважали їх списами. В іншій частині артефактів оброблені обидва кінці. На підставі ідентифікації цілих та фрагментованих копій та метальних палиць вчені дійшли висновку, що колекція містить приблизно 20-25 знарядь полювання.

Ще 35 дерев’яних інструментів, на думку дослідників, використовувалися в побуті, наприклад, для обробки шкір тварин. Невеликі загострені відщепи дерева, ймовірно, також мали побутове призначення. Вони схожі формою на кістяні знаряддя, і їх могли використовувати як шпильки для одягу або волосся, для вилучення комах з кори дерев, як рибальських копій або шилів для обробки шкур.

Автори роботи поділили предмети на дві групи за методом виробництва. У першу потрапили ті, що виготовляли із круглої дерев’яної заготовки відповідної товщини. Її очищали від гілок і зіскабливали кору, а потім загострювали кінці списа. Якщо заготівля була зовсім пряма, її форму змінювали шляхом вишкрібання деревини. Жодних слідів первинної обробки предметів першої групи (гілки, кора) на стоянці не знайшли. На цій підставі вчені дійшли висновку, що такі списи виготовили в іншому місці. Але, на думку дослідників, березі древнього озера їх могли ремонтувати.

До другої групи віднесли предмети, виготовлені шляхом розщеплення. Майже всі вони зроблені з ялини. Судячи з річних кілець, деревину для них брали з досить товстих стволів, з прикореневої частини. Такий вибір матеріалу значно ускладнює роботу майстра. Але автори статті зазначили, що деревина, що знаходиться ближче до кореня, твердіше за інші частини ялинки, а крім того, розколюється більш контрольовано.

При створенні знарядь другим способом мало залишатися багато незатребуваного матеріалу. З нього, як стверджують автори роботи, робили якраз ті невеликі предмети, які могли бути шилями чи шпильками.

Дослідники наголосили: вони знайшли перший доказ того, що знаряддя методом розщеплення використовували не тільки Homo sapiens, як вважали раніше за знахідками в Африці, але й інші представники роду Homo. Створення таких знарядь — важлива еволюційна точка, як і винахід ашельської технології Homo erectus, зазначили вчені.

Через відсутність доказів та даних про останки гомінінів на стоянці Шонінгена антропологи не змогли визначити конкретний вид ранніх людей, відповідальних за створення знарядь. Вчені припустили, що найімовірніші кандидати — Homo heidelbergensis чи ранні неандертальці. Втім, багато антропологів сьогодні вважають, що це один і той же вид роду Homo.