Вдосконалюємо свою солов'їну: Мелодійне та загадкове слово "плесо", що воно означає

В класичних художніх творах, народних піснях, і звідти навіть в обіг чиновницьких служб прокралося слово "плесо". Для більшості воно звучить красиво й трохи загадково. Патріоти України пропонують ознайомитесь з поясненнями тлумачних словників, що зберігають народні мовні перлини.

Насправді "плесо" – це широка, рівна й спокійна ділянка річки або водойми, де вода тече повільно або майже стоїть. Якщо річка звужується, вирує на порогах чи петляє між берегами, то плесо – це місце, де вона ніби перепочиває

Тобто словники дають таке пояснення, пов'язане з водою:

• Відносно широка, глибока, зі спокійною течією ділянка русла річки між двома перекатами, закрутами: "Річка тече ліниво.., утворила затоки й плеса." (Юрій Яновський)

• Вільна від заростей, спокійна ділянка, глибша за інші, в межах якої-небудь водойми: "Само озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині." (Леся Українка)

• Широкий водний простір, водна гладінь ставу, озера, водосховища: "Став був великий. Посередині плесо чистої води." (Богдан Лепкий).

У мовленні можна почути й вислів – річкове плесо, тобто глибоку та спокійну частину річки, придатну для купання чи риболовлі.

Звідки ж узялося це слово? Походить воно від давнього слов'янського кореня "плес-", пов'язаного з рухом і блиском води – плесь-плесь. Той самий корінь маємо у словах "плескати", "сплеск", "хлюпотіти".

Цікаво, що слово часто має поетичне забарвлення. Тому письменники люблять уживати його замість звичайних "водойма" чи "річка". Порівняймо: "На плесі дрімала вечірня зоря" – звучить значно образніше, ніж "на поверхні води".

Але це не єдина назва, можна зустріти ще варіанти:

• гладінь,
• дзеркало / зеркало,
• розлив.

Можна знайти і тлумачення не пов'язане з водою – грядка чотирикутної форми

Отже, плесо – це не будь-яка вода, а передусім спокійна, широка водна гладінь. Слово має давнє слов'янське коріння і споріднене з «плескотом» води. Воно належить до тих гарних українських слів, які не лише називають предмет чи явище, а й одразу малюють перед очима цілу картину тихої річки, що сяє під сонцем.