Верховний суд скасував наказ ТЦК про призов заброньованого: Що сталось і чи покарають винних

Верховний суд скасував наказ Територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов заброньованого працівника. Також військову частину було зобов'язано виключити його зі списків особового складу, передають Патріоти України.

Це рішення підтвердив П’ятий апеляційний адміністративний суд, розглянувши справу 400/11496/24. Там наголосили, що позиція Верховного суду щодо "незворотності незаконної мобілізації" не є зразковою та не застосовується автоматично до всіх подібних випадків, де оскаржується процедура призову за мобілізацією.

У цій справі апеляційний суд підтвердив рішення першої інстанції щодо протиправності дій ТЦК. Відповідно, було скасовано наказ начальника ТЦК про призов заброньованого чоловіка, а чоловіка мали виключити зі списків в/ч.

Своєю чергою військова частина в апеляційній скарзі наполягала на незворотності незаконного призову, посилаючись на загальновідомі висновки Верховного суду у постанові від 5 лютого 2025 року по справі 160/2592/23. Проте апеляційний суд відхилив ці доводи, оскільки кожна справа має свої особистості та індивідуальні обставини, які оцінюються окремо на підставі доказів.

У рішенні П’ятого апеляційного адміністративного суду йдеться, що справа, яку розглядав Верховний суд, стосувалася військовослужбовця, який оскаржував мобілізацію через те, що не проходив військово-лікарську комісію (ВЛК). Натомість у справі №400/11496/24 питання процедури проходження ВЛК чи інших дій ТЦК не розглядалося, тому ці справи не можна вважати однаковими.

"При цьому, висновки Верховного суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковими, а стосуються конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому колегія суддів не вбачає підстав для прийняття до уваги такі посилання", – зазначили в апеляційному суді.

Що відомо про справу

Позивач працював механіком у ТОВ, яке наказом Мінагрополітики визнано критично важливим для економіки. Підприємство подало до міністерств списки співробітників для бронювання, і Міноборони погодило ці відстрочки. Відповідно до результату бронювання за заявою ТОВ, сформованого засобами Порталу "Дія", чоловік був заброньований до 22 липня 2025 року, а повідомлення про це ТЦК отримало рекомендованим поштовим відправленням ще 27 серпня 2024 року.

13 листопада 2024 року на адресу ТОВ надійшло розпорядження начальника ТЦК щодо оповіщення військовозобов`язаних працівників про їх виклик до ТЦК. 19 листопада позивач прибув до ТЦК для уточнення військово-облікових даних.

Попри чинне бронювання, 19 листопада 2024 року ТЦК визнав чоловіка придатним до служби, мобілізував його та направив для проходження військової служби. Позивач звернувся до суду з позовом до ТЦК і військової частини, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника ТЦК у частині призову та направлення для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини і зобов`язати військову частину виключити його зі списків особового складу.

Рішення суду першої інстанції

28 лютого 2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позов.

Суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність за належність передачі інформації про свою відстрочку до ТЦК, адже ця процедура залежить від комунікації між його підприємством і територіальним центром, а не від самого працівника. Тому наказ начальника ТЦК про мобілізацію суд визнав протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд зауважив, що хоча Закон "Про військовий обов’язок та військову службу" прямо не передбачає звільнення з військової служби через незаконну мобілізацію, сама служба є наслідком такого наказу. Щоб повністю відновити права позивача, суд зобов’язав військову частину під керівництвом командира ухвалити рішення про його звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу.

Військова частина подала апеляцію, стверджуючи, що накази начальника ТЦК та командира військової частини є актами індивідуальної дії. Також у в/ч зазначили, що чинне законодавство не передбачає звільнення військовослужбовця та виключення зі списків частини на підставі рішення суду (крім випадків, коли це робиться за вироком), навіть якщо призов був незаконним.

Що вирішив апеляційний суд

Апеляційний суд детально розглянув справу та підтвердив рішення першої інстанції. Суд пояснив, що військовозобов’язаний вважається заброньованим та має відстрочку від мобілізації з моменту внесення його на спеціальний військовий облік, який ТЦК має оформити протягом 5 робочих днів після отримання рішення про бронювання. Відомості про відстрочку вносяться в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до якого працівники ТЦК мають повний доступ.

У ТЦК зобов'язані перевіряти наявність відстрочки та вести спеціальний облік заброньованих осіб, щоб уникнути незаконної мобілізації. У цій справі позивач мав відстрочку до 22.07.2025 року, про що ТЦК був належним чином повідомлений підприємством і через Портал "Дія", а також ця інформація була доступна в Єдиному реєстрі. Проте ТЦК не перевірив ці дані й видав наказ про призов.

Суд погодився з висновком першої інстанції: позивач не може нести відповідальність за належність доведення до ТЦК інформації, оскільки це залежить від комунікації між його підприємством, де працює позивач, і центром комплектування, а не від нього особисто.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджував, що наказ про мобілізацію є актом індивідуальної дії, який "вичерпався" фактом виконання, тобто призовом позивача для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, а тому скасування відповідного наказу в частині не є самостійною підставою для зміни статусу позивача. Проте суд такі доводи відхилив.

Колегія суддів також зазначила, що особа має право оскаржити індивідуальний акт суб’єкта владних повноважень у судовому порядку, якщо він безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Це відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду та не суперечить праву на доступ до суду, а скасування наказу є ефективним способом захисту, бо запобігає подальшим порушенням прав позивача.

Отже, наказ начальника ТЦК про призов позивача на військову службу є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд також погодився з тим, що для повного відновлення прав позивача військова частина має звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу. Хоча закон прямо не передбачає звільнення через незаконну мобілізацію, служба є прямим наслідком протиправного наказу. Тому такий спосіб захисту є належним.

Доводи апелянта про "незворотність" призову та посилання на справу №160/2592/23 суд відхилив, пояснивши, що:

• кожна справа має свої обставини, і рішення Верховного суду у конкретному випадку не є обов’язковими для інших процесів;
• у згаданій справі позивач оскаржував процедуру проходження ВЛК, а не сам наказ про призов.
• позивач мав чинну відстрочку, а ТЦК не перевірив її наявність у державному реєстрі та не врахував повідомлення про бронювання;
• висновки Верховного суду не є зразковими, а стосуються конкретної ситуації.

Суд підтвердив, що ТЦК зобов’язаний перевіряти наявність бронювання та діяти відповідно до даних спеціального військового обліку.