Вогняна "Брама в пекло" посеред пустелі Каракуми вже давно притягує тих, хто не боїться зазирнути в потойбіччя (відео)

Серед пісків Туркменістану неподалік від зруйнованого селища Дарваза (270 км від Ашхабада) більше 50 років тому утворилась вогняна прірва, яка полонить уяву шукачів всього незвичайного та містичного. Хоча це аномальне місце добре вивчене науковцями, його містична краса заворожує усіх, хто сюди потрапляє. Відомий у народі як "Брама в пекло", газовий кратер Дарваза випромінює безперервне світіння, особливо привабливе видовище відкривається після заходу сонця, коли полум'яні язики кратера танцюють на тлі безхмарного неба, зазначають Патріоти України.

Як пише BBC Science Focus, історія газового кратера Дарваза сягає корінням 1971 року, коли геологи недалеко від селища Дарваза (в перекладі з туркменського - "брама", або "двері",- ред.) почали бурити промислову свердловину для видобутку "блакитного палива". Під час цих робіт ґрунт під їхньою буровою установкою обвалився, оголивши каверну, заповнену газом.

Щоб запобігти викиду потенційно небезпечного метану в атмосферу, команда вирішила підпалити газ, розраховуючи, що він згорить за кілька тижнів. Всупереч очікуванням, вогонь горить досі, підживлюваний величезними запасами під землею.

Діаметр кратера становить приблизно 60 метрів, глибина - близько 20 метрів. Його дно усипане безліччю газових факелів - малих, як вогники запальнички, та великих - 10-15 метрів у висоту. Величезна яма наповнена вогнем, який не гасне ні на секунду, і ніякого диму. У кратері не стихає гудіння, схоже на роботу реактивного двигуна - звук палаючого газу.

У 2013 р. відомий мандрівник та дослідник Джордж Короніс з Канади став першою в світі людиною, що спустилася на дно кратера глибиною 30 м. Короніс був одягнений в жаронепроникний костюм, мав при собі апарат для дихання та спеціальне альпіністське спорядження.

Ця експедиція частково фінансувалася журналом National Geographic. Її мета - збір грунту на дні кратера, щоб зрозуміти, чи можуть якісь організми існувати в подібних умовах. Виявилося, що в цій маленькій розпеченій екосистемі живуть бактерії, які не зустрічаються ніде на поверхні Землі.

З наукового погляду Дарвазький газовий кратер є прикладом так званого "природного газового прориву", коли метан, що міститься в пастці, часто під тиском, виходить назовні через тріщини в земній корі та запалюється під впливом повітря і джерела запалювання. Безперервне горіння підтримується завдяки тому, що підповерхнева геологія діє як гігантська пориста губка, просочена вуглеводнями, забезпечуючи майже постійний приплив метану для поповнення вогню.

Термодинаміка також відіграє свою роль у цьому процесі: тепло від вогню нагріває навколишні породи і ґрунти, розширює підземні тріщини, даючи змогу ще більшій кількості газу просочуватися назовні, створюючи самопідтримуючийся цикл горіння, доки не закінчиться місцеве паливо або геологічні зміни не закриють джерело.

У 2010 році президент Туркменістану відвідав свердловину та розпорядився закрити її найближчим часом. Але поки цього ще не сталося.