Воїни ЗСУ врятували пораненого окупанта, якого товариші кинули помирати - той поскаржився на порядки в армії Путіна (відео)

Українські військові врятували життя пораненого російського окупанта. Він отримав поранення на Запорізькому напрямку, товариші по службі кинули його вмирати, передають Патріоти України.

При цьому в Росії окупанта встигли "поховати", проте потрапляння в полон врятувало йому життя і незабаром він може по обміну вирушити додому. Розповідь полоненого опублікували у Telegram-каналі проєкту "Хочу жити".

"Те, що український полон рятує життя російським військовим. було відомо давно. Тепер до вашої уваги перший випадок "воскресіння"! Стрєлков Олексій Олегович із Пермі отримав поранення на півдні України на початку контрнаступу. Свої його не просто кинули, а ще й зарахували до загиблих. Проте бійці ЗСУ знайшли окупанта живим, передали до тилу, де його підлікували та поставили на ноги у прямому розумінні", – зазначено у коментарі до відео.

На опублікованих кадрах окупанту продемонстрували його "некролог" у російських групах. Той у відповідь розповів, як потрапив до російської армії і як опинився в полоні. Так, до армії Стрєлкова завербували із зони, де він відбував покарання.

"Це трапилося 9 травня 2023 року. Приїхав полковник якийсь, наобіцяв... Обіцяли, що в м'ясорубку кидати не будуть. Що це допоміжна бригада як би. Можна спокійно відійти назад, якщо що, покликати підмогу... Куди там! Запхали в самий пекло, в саму пічку. І смажтеся там, як хочете", – розповів окупант.

Потраплянню на фронт, за його словами, передували три тижні підготовки, в ході яких він "згадав, що таке стрілянина, що таке метання гранат, навчився працювати у "двійках", у "трійках".

"На передову я потрапив у червні. Спочатку нас перевезли в якесь село, потім відвезли в Благодатне. І ось там ми почали як би позиції займати і таке інше. А потім 8-го числа не знаю, що трапилося: ми зазнали дуже сильного артобстрілу. Командир наш утік разом із рештою, покинувши нас. Ми сиділи в хаті, забарикадувалися, відстрілювалися. Ну як відстрілювалися? Куди ти на танк з простим автоматом?.. Будинок почав валитися. Одного завалило. Ці побігли. Я кричу: ви чого, дебіли? Людина ж під завалами: "Допоможи, допоможи"!.. Я його розкопав, витяг, повів на собі. Наздогнав тих, що втекли. Вони мали автомати. А я свій там забув", – згадує Стрєлков.

Коли окупанти відступали, Стрєлков отримав тяжке поранення ноги: за його словами, поруч із ним розірвалася граната. Отут він і перевірив на собі брехливість тези про те, що "росіяни своїх не кидають".

"Цей, якого я витяг, схопився і побіг. Мене кинув. І я цілих два дні... Лісом повз, все. Цілих два дні я повзав цим лісом, намагався когось знайти. Але безуспішно. Потім набридло повзати, подумав, що треба все повернутися в той будинок. Там рюкзак, все лишилося. Там у мене їжа, вода все було. Тільки почав повзти – відчуваю удар у шию. І все... Мабуть, так і сфотографували", – киває на телефон, у якому відкрито "некролог" із фото, окупант.

За його словами, до тями він прийшов, коли українські медики вже обробляли його поранену ногу. Стрєлкову також розповіли, що позиції, які їм наказали утримувати, розташовані на найпередовішій у тому місці, де вже йшов контрнаступ Сил оборони України. Цей факт став для нього сюрпризом: про те, що відбувається на фронті, за словами окупанта, командування їх не інформувало.

"Виходить, нас просто кинули, як гарматне м'ясо... Ось так буває, що поробиш. Головне, живий. Повернуся до матері, до сина", – заявив Стрєлков.

У проєкті "Хочу жити" розповіли, що Україна зацікавлена в тому, щоб обміняти цього окупанта на українських героїв, які нидіють у російському полоні.

"Російський солдат! Якщо ти не хочеш безглуздо померти в українських полях – пиши нам. Проект "Хочу жити" дає тобі шанс вибратися живим з м'ясорубки та побачити свою рідню", – закликали росіян у Telegram-каналі проекту.

Також до матері та сина звернувся сам Стрєлков. "Здрастуйте, мамо. Я живий і здоровий. Слава богу, вижив. Так, звичайно, я поранений. Але лікарі кажуть, що це не смертельно. Зроблять операцію, все буде добре. Можливо, буду кульгати. Але для війни я вже не годжуся. Чекай мене, матінко моя рідна! Син! Я тебе дуже люблю і дуже сподіваюся, що незабаром ми з тобою побачимось. Передавай привіт моєму дорогому братові, Павлику, і бабусі... Чекайте, я скоро повернуся", – сказав він.