
Частину старовинних якорів з колекції Національного заповідника "Хортиця" перевезли 'у Швецію і зараз вони зберігаються у фондосховищі Морського музею Marinmuseum (SMMTF). Про це повідомив відомий запорізький гідроархеолог, завідувач відділу охорони пам'яток Національного заповідника "Хортиця" Дмитро Кобалія розповів у групі "Хортиця-Скуба" у фейсбуці, передають Патріоти України.


"До Карлскруни прибула перша частина колекції якорів XVIII століття для майбутньої зимової виставки у Швеції. Наприкінці року планується доставити другу частину експонатів.
Відкриття виставки має одразу кілька позитивних аспектів: це і можливість привернути увагу до підводної культурної спадщини України, і збереження колекції в безпечних, невоєнних умовах, і налагодження тісних професійних контактів не лише у музейній сфері, а й в археології, реставрації та створенні музейних експозицій", - зазначив Дмитро Кобалія.
На сторінці самого Marinmuseum повідомили:
"Морський музей допомагає захищати культурну спадщину України. Коли війна загрожує людям та суспільству, культурна спадщина також ризикує бути втраченою. Морський музей у рамках міжнародного співробітництва допомагає зберігати культурні історичні об'єкти України доти, доки їх зможуть повернути, коли дозволять умови".

Ми розповідали, що у Стокгольмі було підписано Меморандум про створення Центру підводних досліджень. Його підписали представники Запорізької обласної військової адміністрації та Національного заповідника "Хортиця" з української сторони, SMMTF — зі шведської, а також Міжнародного конгресу морських музеїв (ICMM).
До речі, через день після підписання Меморандуму, як привернув увагу Дмитро Кобалія, відбулася ще одна подія, яка залишилася майже непоміченою - це прибуття у Карлскруни частини колекції старовинних якорів.

"Доставка першої частини колекції потребувала трьох місяців напруженої роботи, переважно паперової. Відділ фондів Національного заповідника "Хортиця" доклав величезних зусиль і витратив чимало власних нервів.
Кілька разів увесь процес буквально опинявся на межі зриву. І це при тому, що всі сторони були зацікавлені в результаті, експонати були підготовлені, а Запорізька обласна військова адміністрація та ЮНЕСКО виділили на реалізацію проєкту кошти, за що їм велика подяка.
Зрештою, нам усе вдалося. Колекція вже перебуває у фондосховищі в маленькому містечку Неттраби", - розповів Дмитро Кобалія.
У Карлскруні з населенням близько 66 тисяч людей працює один із найкращих морських музеїв Швеції.
"В Україні такого музею немає взагалі, і я не впевнений, що найближчим часом він з'явиться. Тому українська експозиція тут — це не лише престиж, а й серйозний виклик", - зазначає Дмитро Кобалія.
Та поділився у фейсбуці враженнями:
"Особисто мене вразила велика кількість предметів XVII–XVIII століть, які збереглися у чудовому стані. На нашому острові подібні речі зазвичай мають уже не музейний, а радше археологічний вигляд".
Морський музей - одна з головних пам'яток Карлскруни, яку зазвичай відвідують туристи.
При вході до музею працює буфет, де приблизно за 16 доларів можна добре пообідати й випити чаю. Ціна фіксована, а от кількість з'їденого — ні. І, до того ж, усе дуже смачно.
Дмитро Кобалія розповів й таку цікавинку, що зовсім неподалік музею стоїть бронзова статуя Карла XI, який колись «ганявся» за Нільсом (з казки Сельми Лагерлеф "Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми"). А трохи далі, у старій церкві, на вас чекає ще цілком бадьорий старий Розенбом.
До речі, у місті Карлскруне, що на Балтійському морі, тимчасово живуть чудові художники із Запоріжжя Володимир Гуліч (він непризивного віку) та Настя Лойко, куди вони потрапили під час повномасштабної війни. Усе почалося з того, що вони робили у Морському музеї виставку українських художників. Так уперше попалили Карлскруну, а потім повернулись туди.
З настанням тепла багато людей на подвір’ях і городах прибирають сухе гілля, листя та рослинні рештки. Часто їх намагаються спалити, але це дозволено далеко не завжди. Порушення правил може обійтися у штрафи на тисячі гривень, передають Патріоти Україн...
Історія прізвища може розповісти значно більше, ніж здається на перший погляд. Частина українців має родові імена, що свідчать про німецьке походження їхніх предків, передають Патріоти України. Дослідники пояснюють: такі прізвища формувалися століттями...