З берегів Дніпра на береги Балтики: Старовинні якорі Національного заповідника "Хортиця" перевезли у Морський музей у Швеції

Частину старовинних якорів з колекції Національного заповідника "Хортиця" перевезли 'у Швецію і зараз вони зберігаються у фондосховищі Морського музею Marinmuseum (SMMTF). Про це повідомив відомий запорізький гідроархеолог, завідувач відділу охорони пам'яток Національного заповідника "Хортиця" Дмитро Кобалія розповів у групі "Хортиця-Скуба" у фейсбуці, передають Патріоти України.

"До Карлскруни прибула перша частина колекції якорів XVIII століття для майбутньої зимової виставки у Швеції. Наприкінці року планується доставити другу частину експонатів.

Відкриття виставки має одразу кілька позитивних аспектів: це і можливість привернути увагу до підводної культурної спадщини України, і збереження колекції в безпечних, невоєнних умовах, і налагодження тісних професійних контактів не лише у музейній сфері, а й в археології, реставрації та створенні музейних експозицій", - зазначив Дмитро Кобалія.

На сторінці самого Marinmuseum повідомили:

"Морський музей допомагає захищати культурну спадщину України. Коли війна загрожує людям та суспільству, культурна спадщина також ризикує бути втраченою. Морський музей у рамках міжнародного співробітництва допомагає зберігати культурні історичні об'єкти України доти, доки їх зможуть повернути, коли дозволять умови".

"Кілька разів увесь процес буквально опинявся на межі зриву"

Ми розповідали, що у Стокгольмі було підписано Меморандум про створення Центру підводних досліджень. Його підписали представники Запорізької обласної військової адміністрації та Національного заповідника "Хортиця" з української сторони, SMMTF — зі шведської, а також Міжнародного конгресу морських музеїв (ICMM).

До речі, через день після підписання Меморандуму, як привернув увагу Дмитро Кобалія, відбулася ще одна подія, яка залишилася майже непоміченою - це прибуття у Карлскруни частини колекції старовинних якорів.

"Доставка першої частини колекції потребувала трьох місяців напруженої роботи, переважно паперової. Відділ фондів Національного заповідника "Хортиця" доклав величезних зусиль і витратив чимало власних нервів.

Кілька разів увесь процес буквально опинявся на межі зриву. І це при тому, що всі сторони були зацікавлені в результаті, експонати були підготовлені, а Запорізька обласна військова адміністрація та ЮНЕСКО виділили на реалізацію проєкту кошти, за що їм велика подяка.

Зрештою, нам усе вдалося. Колекція вже перебуває у фондосховищі в маленькому містечку Неттраби", - розповів Дмитро Кобалія.

Про Морський музей

У Карлскруні з населенням близько 66 тисяч людей працює один із найкращих морських музеїв Швеції.

"В Україні такого музею немає взагалі, і я не впевнений, що найближчим часом він з'явиться. Тому українська експозиція тут — це не лише престиж, а й серйозний виклик", - зазначає Дмитро Кобалія.

Та поділився у фейсбуці враженнями:

"Особисто мене вразила велика кількість предметів XVII–XVIII століть, які збереглися у чудовому стані. На нашому острові подібні речі зазвичай мають уже не музейний, а радше археологічний вигляд".

Морський музей - одна з головних пам'яток Карлскруни, яку зазвичай відвідують туристи.

При вході до музею працює буфет, де приблизно за 16 доларів можна добре пообідати й випити чаю. Ціна фіксована, а от кількість з'їденого — ні. І, до того ж, усе дуже смачно.

Дмитро Кобалія розповів й таку цікавинку, що зовсім неподалік музею стоїть бронзова статуя Карла XI, який колись «ганявся» за Нільсом (з казки Сельми Лагерлеф "Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми"). А трохи далі, у старій церкві, на вас чекає ще цілком бадьорий старий Розенбом.

До речі, у місті Карлскруне, що на Балтійському морі, тимчасово живуть чудові художники із Запоріжжя Володимир Гуліч (він непризивного віку) та Настя Лойко, куди вони потрапили під час повномасштабної війни. Усе почалося з того, що вони робили у Морському музеї виставку українських художників. Так уперше попалили Карлскруну, а потім повернулись туди.