Залишався свіжим та не зіпсованим кілька тисячі років: Який "золотий" продукт брали з собою у потойбіччя фараони Єгипту, царі та герої Давньої Греці

Вчені з’ясували, що нетлінним скарбом фараонів свого часу був мед. Ще б пак, під час досліджень у Єгипті, Греції та Грузії археологи виявили посудини з медом, вік яких сягає понад від 3000 до 5000 років. І — що найвражаюче — цей мед залишився їстівним, зазначають Патріоти України.

Дикий мед людство споживало з незапам'ятних віків. Найдавніші прямі докази - наскельні малюнки у Франції, котрим нарахували 15 тисяч років. Історія походження меду, зафіксована у писемних джерелах, починається 5 тисяч років тому. Йдеться про давньоєгипетські папіруси, що оповідають про кочове бджільництво водами Нілу. У верхів'ях цієї могутньої ріки від кордону єгипетських володінь (територія сьогоднішнього Судану, - ПУ), період медозбору наставав раніше. Тому спочатку бджіл перевозили до джерел цієї річки, вулики встановлювали на плоти, які повільно сплавлялися вниз Нилом. Бджоли збирали нектар з рослин на берегах ріки, а потім поверталися на плоти. Ймовірно, бджільництво у Стародавньому Єгипті було дуже шановним заняттям. Досить сказати, що з 3200 р. до нашої ери на гербі фараонів завжди були бджоли.

Історія походження бджіл на РусіУллі, що нагадують за конструкцією сучасні, з'явилися приблизно за 7-8 століть до нашої ери в Стародавній Греції. Греки вперше почали робити в них перегородки та ефективно регулювати відбір надлишків меду. Тоді ж в Афінах було прийнято спеціальний закон, який регламентує, що пасіки не повинні розміщуватися ближче, ніж за 275 м один від одного. Першою в історії меду науковою працею, присвяченою бджолам, можна вважати багатотомний твір «Анабазис» грецького вченого Ксенофона. Ще 2,4 тис. років тому він вперше описав життя бджолиного вулика, а також виклав лікувальні властивості меду. Ці дослідження продовжив знаменитий філософ та вчений Аристотель, який і сам займався бджільництвом.

Хоча високорозвинені древні цивілізації мали свої секрети культивації бджіл та меду, однак до винаходу 1814 року українцем Петром Прокоповичем рамкового вулика ні його сучасникам, ні ні попередникам скоріш за все не був відомий метод медозбору, щоб не нашкодити бджолиній сім'ї. Вулик Прокоповича дозволив вилучати мед, не винищуючи димом бджіл, як це практикувалося до нього. Тому цей продукт був досить дорогим і важким в культивації. Бо кожен сезон треба було поновлювати бджолину родину.

Ті ж давньогрецькі купці з задоволенням купували мед та віск у скіфів в Північному Причорномор'ї, поряд із зерном, міхами та рабами, і в рази дорожче перепродували у багатих містах Еллади та всього Середземномор'я. Адже багате безкінечними колись лісами Надніпров'є славилось потужним бортницьким промислом з незарамєятних часів

Тепер розглянемо дивовижні властивості меду, котрі витримують суворий іспит часом. Про що свідчать численні археологічні відкриття. Своє дослідження відомих фактів зібрало видання YSTNews.

Наприклад, одним із найгучніших прикладів стало відкриття 1922 року. Саме тоді британський археолог Говард Картер під час розкопок у Долині царів знайшов серед численних скарбів герметично закриті посудини з медом, якому було понад 3 000 років. Вчених вразило те, що попри вік, мед не зіпсувався — він зберіг свою густу консистенцію, золотистий колір та навіть аромат. Пізніше вчені підтвердили: мед залишався хімічно стабільним і цілком придатним до споживання.

Схожі артефакти було знайдено також у давньогрецьких похованнях та грузинських курганах бронзової доби. Так, вражаюча знахідка була зроблена в Грузії, де археологи виявили глиняні глечики з медом віком понад 5 000 років. І хоч мед частково кристалізувався, але проведені хімічні аналізи довели, що його склад залишився стабільним, і продукт не став токсичним чи небезпечним.

Секрет “вічного” терміну придатності меду

Фахівці пояснюють, що унікальна хімічна структура меду, низький вміст води та висока кислотність створюють середовище, несприятливе для розвитку бактерій, грибків та інших мікроорганізмів. Крім того, в меді міститься перекис водню — природний антисептик.

Саме завдяки цим властивостям мед є єдиним харчовим продуктом, який майже не псується за правильних умов зберігання.

«Мед є справжнім дивом природи. За відсутності вологи та при зберіганні в закритому посуді він може зберігати свої властивості тисячі років», — каже харчовий технолог сучасності Ірина Коваль.

До речі, на сьогоднішній день, розуміючи антибактеріальні властивості меду, його активно застосовують не лише в харчуванні, а й у медицині та косметології. У поєднанні з травами мед використовують як природний консервант і лікувальний засіб.