"Замах готувався не один день, можливо, місяць і більше. За ним стежили, кілери відпрацьовували шляхи відходу": Нові деталі підриву авто бізнесмена Ігоря Сала в Києві

Замах на російсько-українського бізнесмена Ігоря Сала, який трапився в Києві, став ще однією ланкою в ланцюжку замовних убивств. Внаслідок вибуху загинув співробітник поліції охорони, а водій представницького Mercedes і особа, яку охороняли, отримали важкі травми. Про те, як відбувся замах, чи можна було йому запобігти і чи варто покладатися на броньовані автомобілі, розповів директор охоронної компанії "Антикілер" Микола Зборщик, передають Патріоти України.

– Микола, рік тому ми якраз обговорювали замовні вбивства і те, що підривати будуть частіше.

– Основним інструментом кілерів в Україні є вогнепальна зброя, однак вибухові пристрої дозволяють успішно вирішувати, як би цинічно це не звучало, більшість завдань, що стоять перед найманими вбивцями. Насамперед – через свою доступнiсть і дешевизну.

– Такі замахи, як на Ігоря Сала, у нас вже були?

– Для України це порівняно новий спосіб замаху. Я не пам'ятаю, щоб когось у нашій країні було ліквідовано саме в такий спосіб – щоб вибуховий пристрій на дах автомобіля.

– Якого типу вибуховий пристрій використовував кілер?

– У випадку з замахом на Сала, який пересувався в броньованому автомобілі, то, найімовірніше, було застосовано кумулятивний вибуховий пристрій.

Принцип дії кумулятивного заряду полягає у фокусуванні більшої частини енергії вибуху в певному напрямку. Конструктивно цього можна досягти і за допомогою додання особливої форми вибуховій речовині.

В цьому випадку в пластидi була видавлена конусоподібна воронка (вибухівка м'яка, як пластилін, тому їй можна надати будь-якої форми). Завдяки такій формі речовини велика частина енергії вибуху поширилася не рівномірно на всі боки, а сконцентрувалася цією самою вирвою в одному напрямку і пропалила броню як автоген.

Далі спрацювали приголомшливі фактори кумулятивного струменя. По-перше, вiн створив колосальний надлишковий тиск усередині салону автомобіля – вибухову хвилю в маленькому, замкнутому просторі броньовика. По-друге, від броні під час вибуху всередину салону відлетіло безліч металевих осколків, через що люди, яки перебували там, отримали множинні поранення.

– Внаслідок замаху, як ми вже знаємо, загинув співробітник поліції охорони, а Ігор Сало та його водій були поранені. Чи можна було уникнути таких наслідків?

– Шанси на виживання у всіх, хто перебував у цьому автомобілі, були – у разі виконання певних умов.

Одна з них, і найбільш важлива – якби водій і охоронець вчасно помітили, що наближається мотоцикліст і вжили заходів для нейтралізації загрози (я не кажу про те, що охоронець мав вийти з машини і стріляти в кілера).

Щонайменше, це зміна динаміки руху автомобіля, щоб перешкодити мотоциклістові наблизитися до нього.

АДЖЕ КIЛЕРУ ТРЕБА БУЛО ПРИКРIПИТИ ВИБУХОВИЙ ПРИСТРІЙ НА ДАХ, ПІСЛЯ ЧОГО ПРИВЕСТИ ЙОГО В ДІЮ і від'їхати на безпечну для себе дистанцію.

ВП запустили, найімовірніше, за допомогою кнопки, якогось брелка дистанційного керування.

Наведу цитату з нашої інструкції для охоронців щодо дій у подібних ситуаціях. Під час перебування в автомобілі кожному охоронцеві/водієві призначається свій сектор спостереження. У процесі руху вони зобов'язані здійснювати безперервний контроль за навколишнім оточенням з метою виявлення підозрілих об'єктів або небезпечних маневрів інших учасників дорожнього руху. Мотоцикліст, люди на скутері і навіть на велосипедах – є на маршрутах пересування підозрілими об'єктами №1.

Перший, хто помітив загрозу (підозрілий об'єкт) на маршруті пересування, має на повен голос подати команду. Водій збільшує швидкість або здійснює інший маневр відповідно до ситуації.

ОХОРОНЕЦЬ ДАЄ КОМАНДУ КЛІЄНТУ "ЛЯГТИ"! – за необхідності знижує рівень особи, що охороняється, рукою або ж переміщається на задньому сидінні й прикриває КЛІЄНТА СВОЇМ ТІЛОМ.

– Чому було обрано саме такий спосіб замаху?

– Можу припустити, що розроблялися інші варіанти, наприклад, розстріл з автоматичної зброї під час пішого супроводу, під час посадки/висадки з автомобіля. Те, що є найбільш звичним для наших реалій.

Але, очевидно, ці способи виявилися важкоздійсненними – наприклад, через якісну роботу охорони в місцях перебування їхнього клієнта тощо. А ТУТ МАЛО ХТО ОЧІКУВАВ ТАКОГО, ДО ТОГО Ж, АВТОМОБІЛЬ БУВ БРОНЬОВАНИЙ.

– Загинув охоронець, який сидів попереду – поруч із водієм...

– І ось тут виникає питання, чому виконавець не приліпив вибуховий пристрій саме над заднім сидінням? Може, похапцем не встиг, а може, Сало іноді їздив на передньому сидінні? З огляду на фото, кілер приліпив вибуховий пристрій строго над переднім.

На правому передньому сидів охоронець, який загинув внаслідок вибуху

Нацполіція

– Чому пристрій саме на дах? До речі, багато хто переконаний, що броньований автомобіль – це чи не стовідсоткова гарантія.

– Річ у тім, що дах – одне з найслабших місць у броньованих автомобілях. За фото машини Ігоря Сала не зовсім зрозуміло: це було заводське бронювання або ж доопрацювання автомобіля в якомусь спеціалізованому ательє (т.зв. кустарне бронювання).

Крім можливості суто фізичного руйнування захисних матеріалів могутнішою зброєю, ніж було розраховано конструкцією, або вищою силою заряду, зустрічаються і помилки в розробці конструкції та встановлення захисних матеріалів в місцях і способах їх кріплення. Цим якраз часто грішать ательє, які допрацьовують, бронюють транспортні засоби.

Броньований автомобіль значно знижує ризики і, по суті, це одна з обов'язкових умов якісного забезпечення особистої безпеки. Замах на Ігоря Сала – також яскравий цьому приклад: не було б бронезахисту, усім трьом би голови повідривало.

Деякі броньовані автівки спокійно витримують обстріл iз різної стрілецької зброї і навіть із гранатомета. Але у них також є вразливі місця, чим і скористався кілер під час замаху на Сала.

У них, фактично, було так: броньований автомобіль є (о, це супер), є поруч поліцейський, який, по ідеї, з вогнепальною зброєю (взагалі клас) – і Сало почувається захищеним.

Якісна особиста охорона – це комплекс заходів. От якби його супроводжував ще один позашляховик (бажано броньований), то бізнесмен був би однозначно не такою легкою мішенню.

– Чи можна було запобігти замаху?

– Я впевнений, що замах готувався не один день, можливо, місяць і більше. За ним стежили, кілер(-и) відпрацьовували шляхи відходу і, ймовірно, не випадково вибрали саме цю ділянку для замаху на маршруті.

Але навіть з таким розкладом – технічно охорона могла запобігти цьому замаху. Також важливо враховувати і навички водія.

Завдання під час зупинки – залишити простір для оперативного маневру. У разі прояву загрози різко рвонути автомобіль вперед, убік, назад. Піти на таран тощо. Збити потенційного зловмисника.

Темного часу доби, звісно, складно відстежувати загрози на трасі пересування, але мотоцикл однозначно помітити можна.

– За деякими даними, у охоронця (співробітника поліції охорони) не було при собі вогнепальної зброї.

– На мою думку, вогнепальна зброя в замаху на Сала не зіграла істотної ролі (у захисті бізнесмена). Їхній головний козир – це бронеавтомобіль, але вони просто не змогли скористатися цією перевагою.

На завершення розмови Микола розповів повчальну історію:

– Автор книги "Азбука охоронця" Сергій Козлов (вона вийшла ще у 2004 році) описав досить показовий випадок, який стосується дій охоронців під час наближення до автомобіля мотоцикліста. Саме уривок з цієї книги довгий час був мало не притчею серед охоронців. Щоправда, саме в РФ – цей спосіб здобув велику популярність серед найманих вбивць.

"Притча" ця має наступний зміст і прямий стосунок до нашого епізоду:

Автомобіль особи, що охороняється, потрапив у затор. Машина рухалася дуже повільно, затиснута в потоці інших учасників дорожнього руху. Машина була броньована. А позаду в її напрямку, маневруючи між автотранспортними засобами, пробирався мотоцикліст, який, само собою, рухався значно швидше за інших.

Охоронець помітив мотоцикліста і ухвалив цілком професійне і абсолютно правильне рішення: він вийшов із автомобіля, зайняв позицію біля дверей шефа і рухався поруч, поки мотоцикл не проїхав повз.

Пасажири в автомобілі вирішили інакше. Першим обурився знайомий шефа, який їхав з ним на задньому сидінні: "Ти подивись-но, що цей твій охоронець витворяє!"

Оскільки шеф, як і його знайомий, про можливу загрозу, що походить від мотоциклістів, і ескорт, який рухається, гадки не мав, він звернувся за консультацією до іншого "перевіреного" хлопця. До свого старого доброго водія. Той, який знав лише свою баранку, але щоб не здатися некомпетентним у очах керівника, зробив здивоване обличчя і знизавши плечима сказав: "А чорт його знає, що він чудить".

Результатом даного епізоду стало звільнення охоронця. Тобто, єдиного професіонала з усіх, що перебували тоді в машині. Єдиного, хто звернув тоді увагу на цього злощасного мотоцикліста і оцінив можливі загрози від його наближення до автомобіля з особою, яку охороняв.

Але людина, яка правильно виконала свою роботу, виявилася зайвою у цій теплій компанії. Він, бачте, шефа в незручне становище перед знайомим поставив, тепер всі будуть говорити, що у нього охоронець – придурок.

У такий спосіб, якщо волею випадку на таку роботу й до такої людини і потрапляє професійно підготовлений співробітник, то він часто виявляється просто не в змозі виконувати свої обов'язки. І заважає йому не хто інший, як сам клієнт і напарники по роботі, які намагаються насамперед догодити шефу, а не якісно виконати свою роботу.