Земля "пожирає сама себе": Величезні шматки кори "стікають" углиб надр планети прямо під Туреччиною

Нещодавно опубліковане дослідження розкрило маловідомий тектонічний процес, що відбувається під Центрально-Анатолійським плато в Туреччині, де частина земної кори "стікає" вглиб надр планети. Це рідкісне явище, відоме як "літосферне капання", додає новий рівень складності в розуміння тектоніки плит - не тільки на Землі, а й, можливо, на інших планетах. Про це пише The Daily Galaxy, передають Патріоти України.

Геологічна аномалія під басейном Конья

Дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, зосереджене на басейні Конья - топографічній западині в центральній Туреччині. Використовуючи супутникові та сейсмічні дані, вчені зафіксували "кільцеву структуру", де кора, схоже, просідає. Під басейном було виявлено сейсмічну аномалію і потовщену кору - переконливі ознаки того, що щільний матеріал накопичується у верхній мантії.

Провідний автор дослідження, геофізик Джулія Андерсен з Університету Торонто, пояснила, що аномалія вказує на "можливе капання літосфери мантії". По суті, важка нижня частина кори почала стікати вниз як в'язка речовина, формуючи повільно рухомий краплеподібний "згусток", що повільно рухається і тягне поверхню за собою. Коли цей розплавлений згусток остаточно відривається, кора "відпружинює", викликаючи підйом поверхні.

Повільне руйнування, що змінює вигляд земної кори Туреччини

Центрально-Анатолійське плато поступово піднімалося протягом мільйонів років, набравши близько одного кілометра висоти за останні 10 мільйонів років. Однак, на відміну від решти регіону, басейн Конья поводиться інакше - він просідає зі швидкістю близько 20 міліметрів на рік.

Ця невідповідність привела дослідників до висновку, що в басейні відбувається вторинне літосферне капання, незалежно від попереднього підйому.

За словами Рассела Пісклівеца, також з Університету Торонто, початкове "капання" могло викликати "вторинні дочірні події" в інших частинах регіону. Він описав, як "у міру потовщення літосфери та її стікання вглиб мантії, на поверхні утворився басейн, який потім піднявся, коли маса відірвалася і занурилася глибше". Цей процес, схоже, повторюється - тепер уже під Коньєю формується вторинне капання.

Лабораторні експерименти, що імітують поведінку земної кори

Щоб підтвердити свої висновки, команда відтворила процес капання в лабораторних умовах. Вони використовували полідиметилсилоксан - липкий силіконовий полімер, що імітує в'язкість нижньої мантії. Верхня мантія моделювалася сумішшю того ж полімеру з глиною, а кора - сумішшю керамічних кульок і кварцового піску.

Дослідники впровадили щільне "зерно" в шар верхньої мантії, щоб запустити процес. Через десять годин почала формуватися в'язка крапля, яка стала опускатися вниз. Приблизно через 50 годин виникло вторинне капання. Вчені зазначили, що навіть без горизонтального руху воно зуміло "втягнути кору вниз і створити западину". Це стало переконливим доказом того, що такі процеси можуть відбуватися ізольовано, у вертикальній площині, глибоко під поверхнею.