На Київщині в селі Вишеньки Бориспільського району жінка виставила на вулицю свого чоловіка. 75-річний Валентин Булгаков 12 років жив разом з цивільною дружиною у квартирі. У січні оселився в металевій будці, що стоїть у дворі будинку, зазначають Патріоти України.
"Ходімо, покажу. Я - його сусідка. Допомагаю Валіку, чим можу. Годую. Наш голова його відправляв у лікарню. Двічі відвозили, але він тікав", - відповідає жінка в білій хустці. Представляється Людмилою.
До будки підходить 61-річний Олександр Васильович, що живе в будинку поруч, із тарілкою гарячого борщу. Ставить її в будці на стіл. Поруч кладе ложку.
"Прокидайся. Борщу поїж, поки гарячий", - Олександр Васильович заходить в будку і торсає Валентина Івановича.
Той прокидається. Сідає за стіл і пригладжує розкуйовджене волосся. Коли бере ложку, низько нахиляється над тарілкою. Коли їсть, чавкає.
"Даємо те, що виходить. Що, окремо будемо йому варити? Дружина вчора спеціально прийшла з роботи і ввечері зварила борщ. То ми з дідом не голодні. Він же людина, їсти хоче. Жалко його, хороший дід. Знайомі з ним років 10. 12 років тому він тут оженився. До того жив з другою жінкою в якомусь селі під Переяславом на Київщині. Коли вона померла, там хату продав і сюди переїхав. Став жити з Валентиною. Жили вони нормально, поки не вмішалася її донька. Вона завагітніла і до них переїхала. Коли народила, попросила Валентина з'їхати. І раніше бувало, що він у будці жив. Але з переривами. А потім з квартири всі його речі винесли і він тут оселився. Коли морози були, то ходив до сусіда. Той брав з нього 100 гривень у день", - каже Олександр Васильович.
Сусід Олександр Васильович приніс тарілку борщу і ліхтарик. Після обіду Валентин Іванович підпалює цигарку. Він у потертих джинсах, сірій кофті та військовій безрукавці.
"Народився в Макіївці під Донецьком. З 16 років працював на коксохімзаводі. Заробив на пенсію вісім тисяч гривень. Ми з Валентиною добре жили, я ніколи їй не грубив. Разом зі своєю донькою вони всю пенсію з моєї картки знімали. Дочка винна, що ми розійшлися", - розповідає чоловік.
В будку заглядає пес Барон. Гавкає, а потім крутить хвостом.
"Барона донька Валентини ще цуценям взяла. Пес жив у дворі в цій будці. А тепер і я з ним. Коли про мене сюжет зняли, то Валентина прийшла наступного дня. Як вона мене "хвалила". Навіть не знав, що я такий. І поганню називала, і ким я тільки не був. Але я не ображаюсь. У мене такий характер. Я хоч і конфліктний, але стриманий", - каже Валентин Іванович.
"На днях їздили дивитися нову будку. Вона краще, хоч і невелика. Мені місця вистачить", - додає він.
До будки підходить сусідка Людмила в окулярах.
"Це моя подруга, вона завжди мене виручає", - пояснює Булгаков.
"І сьогодні виручила. Привезла телевізор. Показати, що тебе не залишають у біді. Він сьогодні вже втомився. Ви знаєте, з котрої у нього люди?", - відказує жінка.
Булгаков має проблеми із ногами. Але до лікарні лягати не хоче.
"Провели попередні домовленості з будинком пристарілих. Але чоловік категорично відмовляється, щоб його туди влаштували. А силоміць тягнути його не можемо", - каже сільський староста Віталій Пилипчук.
