Чеченський доброволець, воїн полку "Київ" Аміна Окуєва розповіла про свою участь в антитерористичній операції. Про це вона повідомила в інтерв'ю Цензор.НЕТ, передають Патріоти України.

"В АТО я пройшла навчання та отримала військово-облікову спеціальність. Спасибі полку "Київ", мене направили офіційно. Також я отримала спеціальність гранатометника і оператора ПТУР. Я дуже люблю стріляти з АГС - навіть більше, ніж зі снайперської гвинтівки. Але в основному я діяла як снайпер.

У мене було багато вчителів, а відпрацьовувала я в основному на практиці на фронті. Системно готуватися на полігоні - це занадто дорого. Один патрон для 338 калібру коштує близько 300 гривень, патрони і зброю нам надали волонтери, це все народні кошти, і використовувати це треба по ворогу.

Кілька пострілів для пристрілки тільки робимо. У нас також від волонтерів далекомір, балістичний обчислювач - програма на планшеті від "Армія SOS". Велика подяка меценатам за снайперський комплекс AC Precision 338 калібру. На гвинтівці у мене 24-кратний приціл Carl Zeiss. Також є запасна гвинтівка 308 калібру для ближчих дистанцій. На війні в останні півтора року ми, снайпери, воюємо на дистанціях близько кілометра", - розповіла вона, відзначивши, що її чоловік Адам Осмаєв також снайпер і вони працюють в парі.

"У нас хороша сімейна пара. На позиціях один з нас спостерігає і обчислює, інший стріляє, і ми змінюємося. Зараз головне, щоб цей пошкоджений шматок легені не завадив йому продовжити наші бойові дії. Головне, щоб було в порядку життя, дасть Бог. Ми малюємо картку вогню, відзначаємо орієнтири в зоні ураження, відстані вимірюємо, малюємо по сітці. Розрахунки здійснює, в основному, Адам. Але взагалі у нас в парі взаємозамінність.

Один спостерігає в бінокль або тепловізор, інший з гвинтівкою, ми змінюємося кожні кілька годин. На фронті нас в основному запрошують працювати з позицій ВОПів. Іноді доводилося йти на кілька кілометрів в сіру зону для роботи. Але мені це не дуже подобається. Зараз в сірій зоні занадто небезпечно, зважаючи на велику кількість неврахованих мінних полів. До того ж засідки противника на шляху проходження дуже вірогідні. один раз ми мало не "потрапили" реально. Інтуїція підказала повернутися іншою дорогою, а не тією, як ми заходили", - поділилася Окуєва, зазначивши, що для снайпінгу у неї "темперамент не дуже підходить", а ось, за її словами, Осмаєву підходить ідеально: "Адам дуже спокійний і витриманий".

Також вона зазначила, що Осмаєв на фронті в зоні АТО діяв як командир батальйону імені Джохара Дудаєва, як повністю добровольчого загону, який ніде не оформлений: "Він виїжджав туди, де потрібна допомога. Я ж приєднувалася до них, коли у мене була така можливість ".

Окуєва розповіла, що під час АТО вона брала участь в бойових діях на донецькому напрямку, зокрема в районі Авдіївки і Світлодарської дуги.

"Моя служба як снайпера на передових ВОПах була "самоволкою". Офіційна ротація у мене була в складі полку "Київ". Відстояла на блокпосту - прошу звільнення на кілька днів по сектору, і виїжджаємо ... Коли це спливало десь в фейсбуці, "ура, до нас Аміна приїжджала", мені по-дружньому не раз "влітало" від командування, відразу лунало: "Аміна, де ти знову вешталася?!" Але в полку "Київ" всі добровольці, всі по-дружньому, все розуміли, що я не на прогулянку виїжджала, а для реальних завдань. Зараз я у вільному польоті. в кінці 2016- го перед Новим роком звільнилася з полку МВС "Київ". Куди далі - не визначилася", - пояснила вона.

Також Окуєва розповіла про найнебезпечніший момент на фронті під час АТО: "Я працювала вночі з новим тепловізійним прицілом, який нам позичили, не знала всі його властивості. Спостерігала, а коли відсторонилася, підсвічування прицілу освітило моє обличчя на короткий час. І буквально тут же - постріл - і куля, напевно, за півметра від мене просвистіла. це було неприємно. Також неприємно, коли "артою" накривають близько. Так було, наприклад, в Авдіївській "промзоні". Але все це, звичайно, зовсім не ті відчуття, коли в тебе стріляють з півметра в центрі Києва".

Відповідаючи на питання про те, чи легко жінці на фронті, Окуєва зазначила: "Наскільки я бачу, жінок на фронті часто утискають. Щоб домогтися виходів на бойові, чогось більшого, ніж перебирати папери в штабі або готувати їжу, треба дуже сильно постаратися. І тільки найстаранніші бійці жіночої статі цього домагаються".