Життя українців стане коротшим: Еколог розповів, як обстріли впливають на воду, повітря й ґрунти

Бойові дії на території України псують повітря, забруднюють водойми, знищують врожаї і в довгостроковій перспективі нанесуть колосальних збитків екосистемі всієї Східної Європи, а українцям скоротять життя. Окрім зруйнованих міст та перерваних життів невщухаючі обстріли агресора наносять серйозні екологічні збитки країні: вибухи, пожежі, бомбардування, руйнування промислових об'єктів та обслуговуючих систем призводять до забруднення повітря, води, винищення лісів та унікальних екосистем. Фіксацією таких фактів займається Оперативний штаб при Державній екологічній інспекції, де працюють більше 70 науковців з усього світу. Інспекція вже опрацювала близько 300 екологічних злочинів та нарахували більше 200 млрд грн збитків тільки по декільком з них. Згодом загальну цифру понесуть до міжнародних судів в рамках позову України до РФ з приводу військових репарацій. Олексій Обрізан, керівник Робочої групи міжнародних експертів Держекоінспекції, розказав про наявні екологічні наслідки війни, передають Патріоти України.

— Які види бойових дій завдають найбільшого удару по українській екології?

— На першому місці - пожежі на польових масивах, лісах та в унікальних екосистемах типу Кінбурнської коси. Це супроводжується викидами в атмосферу продуктів горіння, які, наприклад, в зоні ЧАЕС доволі шкідливі. Друге місці - горіння нафтобаз, комерційних та промислових об'єктів. Наприклад, пожежа в ТРЦ Епіцентр на Чернігівщині несе катастрофічну шкоду для людського здоров’я за рахунок горіння токсичних синтетичних речовин — пластиків, фарб, розчинників.

Але, на відміну від нафтобаз, горіння лісів має значно більші площі і не таку швидку локалізацію в процесі гасіння. До того ж це є пролонгованими збитками: щоб відбудувати ТРЦ потрібні лише гроші, а щоб виростити ліс — десятки років.

На третьому місці - викиди в атмосферу від руху військової техніки. Танки, БМП та військова авіація виробництва сорокарічної давнини ніякого контролю за викидами, звичайно, не мають. На відміну від довоєнного міського трафіку, який був хай і більшим по кількості одиниць, але ж зі дотриманням екологічних стандартів Євро-5 та Євро-6. Ми не отримали поки від Міноборони переліку усіх видів зброї РФ, яку знищило наше ППО. Тож скоріш за все оцінити масштаб екологічних збитків від них зможемо тільки після закінчення бойових дій.

Та неменшої шкоди, ніж танки чи ракети, завдають несанкціоновані викиди в атмосферу від все ще працюючих українських підприємств — зараз через воєнний стан діє мораторій на проведення екологічних перевірок.

— Чи може забруднення повітря мати накопичувальний ефект та мати наслідки у майбутньому?

— Однозначно, бо хоч середньодобові граничні концентрації у нормі, але є ще максимальні разові концентрації, як от від вибухів, і вони мають миттєвий вплив. У повітрі такі речовини довго триматися не можуть, тому приходять у вигляді опадів та накопичуються у грунтах. А далі все буде залежати від рози вітрів — навіть після закінчення війни ніхто не гарантує, що сусідні країни як то Польща, Словаччина, Угорщина чи Румунія не зазнають впливу у вигляді забруднених опадів і як наслідок — ґрунтів.

— Як погана екологія, спричинена війною, може вплинути на здоров’я людини?

— Після закінчення бойових дій будемо спостерігати тотальне зниження тривалості життя населення, в тому числі і через якість повітря — це світова тенденція. Наприклад, в Іраку [після війни 1990−1991 років] середній вік хворих на систематичному медичному обслуговуванні відчутно знизився в порівнянні з довоєнним. Тому й в Україні, скоріш за все, значно виростуть витрати на медицину, особливо в розрізі захворювань дихальних шляхів та серцево-судинних недугів.

— А що відбувається з водними ресурсами України у військові часи?

— Тут ситуація дуже складна. Найбільша шкода йде внаслідок руйнування очисних споруд, дамб та виведення з ладу обслуговуючих організацій, які займалися водопостачанням та очищенням стічних вод. Всі вони без очистки тепер потрапляють у водойми, особливо там, де відбулись активні бойові дії. З іншого боку руйнація дамби на Київському водосховищі в місті Ірпінь нанесла чималу шкоду родючим землям — десятки гектарів наразі затоплені.

Більш пролонгована і складна небезпека — забруднення артезіанських вод, які раніше були законсервованими і вважалися стратегічним запасом держави. Останнім часом до них мала доступ кожна фізична особа у себе на ділянці, а також промислові об'єкти та хімічні склади. Зараз внаслідок бойових дій та руйнацій ці свердловини забруднюються. Достатньо одного потрапляння забрудника, який розповсюджується на весь горизонт і робить воду непридатною для вживання. Бо підземний водообмін відбувається протягом сотень років, а поверхневий — протягом місяців.

Ще ми отримали інформацію про пошкоджені резервуари з відходами хімічного виробництва на Азовсталі, які тепер потенційно можуть потрапити до вод Азовського моря. Це може поставити під загрозу існування окремих видів морської біокультури повністю. Але чи зникне Азовське море як жива біосистема — говорити важко, бо ні українські, ні міжнародні екологи поки не мають туди доступу для здійснення хоча б поверхневого моніторингу.

— Чи можна притягнути Росію до відповідальності за такі екологічні злочини?

— Ми розраховуємо збитки, нанесені екології. Для цього працює реєстр фіксації фактів забруднення земельних, повітряних, водних, лісових та біологічних ресурсів, а також надр. Його наповнюють з відкритих джерел, завдяки інформації від силових структур та звернень громадян. Наразі там зафіксовано більше двох сотень фактів, але збитки розраховані лише по кільком для ілюстрації шкоди.

Таких великих баз в Україні зараз є щонайменше шість, в тому числі реєстри СБУ, МВС, ДСНС та деяких громадських організацій. У майбутньому всі вони об'єднаються на користь загального позову українського уряду в міжнародні суди. Там Україна буде вимагати репарації збитків із заблокованих російських рахунків. Екологія буде окремою статтею, на рівні з інфраструктурними, економічними та соціальними пунктами.

Проте екологічні злочини у міжнародних судах дуже важко довести. Так, після Війни у Перській затоці Саудівська Аравія від виставлених 100% екологічних репарацій отримала лише 6,3%. Наприклад, втрату врожаїв через забруднення повітря внаслідок горіння нафти довести так і не вдалося. Україні також належить знайти докази того, що врожай зернових знизився не внаслідок зміни глобальних кліматичних умов, а саме внаслідок бойових дій. І це тільки крапля в морі, таких кейсів кілька і всі вони непрості. Але ми впевнені у перемозі.