"Кіркорова та Баскова я послав слідом за російським кораблем": Володимир Остапчук заявив, що став добровольцем

Популярний шоумен, ведучий проєкту «Маска» Володимир Остапчук увійшов до складу добровольчого формування поліції Закарпатської області та займається волонтерством. При цьому Володимир не залишає своєї професії — нещодавно на каналі «Україна» відбулася прем'єра його нового стендап-шоу «ДжонсоНьюз», передають Патріоти України.

«Відчуваю величезне піднесення та наближення нашої перемоги»

— Знаєте, я зараз відчуваю величезне піднесення та наближення нашої перемоги, — зізнався «ФАКТАМ» Володимир. — Багато що переоцінилося за цей час. І найдивовижніше, що ми зараз не мислимо понеділками, вівторками чи місяцями, а вимірюємо час днями війни. Дуже хочеться вже побачити перший день перемоги та миру. Отакі думки у мене зараз. Упадницьких настроїв точно немає.

— Багато хто не вірив, що війна таки станеться.

— І я до кінця не вірив. Знав, що щось відбувається на кордоні, як тільки путін вирішив визнати ці всякі так звані «ДНР» та «ЛНР». Це нас із Христиною застало на відпочинку. Я тоді дуже жорстко відреагував на цю історію. І ось на той момент почав підозрювати, що щось станеться. Але уявити повномасштабних військових дій і цих жахів, які зараз бачить увесь світ — Бучі, Ірпеня та Маріуполя — звісно, не міг.

— Де вас застала війна?

— Дома, в Києві, о 5 ранку. Я прокинувся від вибухів на Лівому березі від винищувачів. Відразу зрозумів, що це не навчання, не провокації, а що почалася справжня війна.

— Якою була ваша перша реакція?

— Був страх за близьких. Я одразу зателефонував батькам, колишній дружині з дітьми. Написав усім знайомим. Ми з Христиною зібрали речі та вирішили їхати. І наступні, мабуть, півдня, доки їхали під бомбардуваннями, у мене телефон був гарячий, бо я намагався організувати та допомогти близьким виїхати. Ось за дітей був дуже великий страх, а за себе — ні.

— Куди ви поїхали?

— Спочатку у Тернопіль, почекали батьків. Я вмовляв їх виїхати, але вони з Умані нікуди їхати не захотіли. Христина росла в Ужгороді, тож ми вирішили їхати туди. За кілька днів я там зустрів дітей, і вони поїхали за кордон. Христина залишилася в Ужгороді, я у Києві. Але після 9 травня я її збираюся забрати, і ми вже у повному складі сім'ї повернемось до столиці.

— Відомо, що ви увійшли до складу добровольчого загону ужгородської поліції.

— Це називається — добровольчі формування патрульної поліції Закарпатської області. Обов'язки у мене ті самі, що й у звичайних поліцейських. Ми їздимо в патрулях разом із ними, реагуємо на виклики, ловимо, наручники надягаємо, привозимо, свідчимо. Я вже вивчив різні статті Кримінального кодексу (сміється).

— Ви займаєтесь і волонтерством. Чия історія вразила вас найбільше?

— Знаєте, я бачив переселенців зі Східної України — Харкова та особливо Маріуполя — у них зовсім інші очі. Це дуже тяжко емоційно. Пам'ятаю, допомагав однієї родині. Ось уявіть — тато з паличкою (у нього була операція на нозі, і він ще повністю її не залікував) та двоє дітей. Їхню маму вбило снарядом, тим самим, що зруйнував будинок. З усіх речей, які у них були, з усього минулого мирного життя залишився маленький пакет із дитячою білизною — трусами та шкарпетками. Це просто жах…

«В цей складний час важливо розуміти, що можна давати волю почуттям»

— Яким для вас став найважчий день війни?

— Перший тиждень, коли масовано атакували. Було дуже багато плутанини. А потім ми якось звикли до цього, до постійних повітряних тривог. Людина взагалі до всього звикає. Але найважчими були перші чотири дні війни. Коли здавалося, що ми ось-ось захлинемося, коли мені почали приходити погрози через те, що я негативно висловився з приводу Кіркорова та Баскова. Ось тоді була низка нескінченних потрясінь.

— Хтось із російських колег висловив вам солідарність?

— Та нема в мене російських колег. Ось знав двох — Кіркорова та Баскова, їх і послав за російським військовим кораблем.

— Ви повернулися до Києва та розпочали нове шоу на YouTube, яке досить швидко набрало передплатників. В чому секрет?

— Це не лише Youtube-шоу. Це проєкт, який ми вигадували та робимо спільно з телеканалом «Україна». Кожен з нас намагається знайти себе в цей складний час і показати свої сильні сторони. Моя — у мирний час — це, звичайно ж, гумор та робота на телебаченні. Тому виникла така ідея, щоб ми не сумували, підняти козацький дух. Насправді мені зараз складно говорити російською, бо я повністю перейшов на українську мову. Ідея нашого шоу у тому, щоб показати, що ми — непереможний народ і навіть у такі складні часи у нашому житті є місце гумору. Найприємніше, що я можу прочитати в коментарях під відео від людей: «Дякую, що ви зробили цей день трохи світлішим».

— Чим займається Христина?

— Я приїжджав до неї в Ужгород кілька разів на 2−3 дні. Сумую шалено. Христина займається волонтерством, гуманітарною допомогою. Має свій маленький штаб. Ця тендітна дівчинка зараз сама тягне і збирає величезні коробки з речами, допомагає матусям одягом, медикаментами. Вона сильна людина, і я нею дуже пишаюся.

— Що допомагає зараз переносити стресові ситуації?

— «ДжонсоНьюз», почуття гумору та віра в те, що після перемоги ми заживемо набагато краще, ніж навіть жили до війни. Ти якось і у війні звикаєш посміхатися людям, бо знаєш, що в цей складний час, коли хочеться плакати й просто опустити руки, посмішка та почуття гумору — це реальні ліки. Так що не опускаємо руки і «Вова, е*ашим, б*ять».

— Що б порадили тим, хто божеволіє від сигналів тривоги?

— Знаєте, деякі мої друзі-мужики просто посивіли. І в цей складний час важливо розуміти, що можна давати волю почуттям. Одна знайома психолог підказала мені хорошу практику: коли відчуваєте, що треба посидіти, понуритися, поплакати, дайте собі таку можливість. Виділяйте собі годину або дві години один раз на кілька днів — і давайте волю почуттям. Намагайтеся це прожити, і тоді стане набагато легше.

— Як гадаєте, скоро закінчиться війна?

- Ой, ну я ж не Нострадамус, тож не передбачу. Звичайно, хочеться, щоб війна закінчилася якнайшвидше. Але це не так, як ми з Христиною думали, збираючи речі 24 лютого — мовляв, повернемося додому за три дні. Дуже сподіваюся, що цього літа все закінчиться нашою перемогою. Я зараз тримаюся, практично не п'ю, але коли ми переможемо, питиму зі своїми передплатниками в Інстаграм у прямому ефірі (усміхається).