Популярні українські актори зіграли весілля у Києві

— Дмитро, є романтика роботи у моря?

— Про це я теж подумав, коли тільки дізнався про зйомки в Чорноморську. Уявляв, як після робочої зміни буду плавати в морі і насолоджуватися заходами, але по факту все вийшло інакше. Ми знімаємо по 12 годин на день, і після залишаються сили, тільки щоб повечеряти і виспатися. Наприкінці зміни можна і на море, але треба поїхати додому, щось приготувати, підготуватися до завтрашньої зйомки, почитати сценарій нових серій і вивчити текст.

— Ви граєте капітана морської поліції. Довелося проходити особливу підготовку?

— Ну, я ж не виходжу один у відкрите море за штурвалом корабля (сміється. — Авт.). Не те щоб вчитися довелося, тут просто треба бути фізично витривалим: силові прийоми, захвати, бійки з бандитами. До всього ще ми знімаємо у відкритому морі, що теж вимагає особливої витривалості. Маленьке хвилювання моря для нас вже складно. Ми знімаємо на спеціальному поліцейському маленькому катері, тому його може дуже сильно розгойдувати. Часто більше думаєш, як утримати рівновагу, а не відіграти сцену.

— На час зйомок ви живете у Чорноморську?

— Так. Від нашого основного знімального майданчика можна пішки ходити до моря. Щоправда, я туди за три місяці зйомок так жодного разу і не сходив.

Знаєте, я наче переїхав жити в інше місто. Але мені все одно часто доводиться кататися до Києва: з батьками побачитися, з друзями зустрітися і на спектаклі до театру потрапити — вистави у мене паралельно зі зйомками весь час. Коли тільки йшли переговори про зйомки у Чорноморську, я попросив, щоб мені зняли велику двокімнатну квартиру. Так що тепер до мене іноді приїздять рідні. У мене в липні був день народження, а пізніше і у моєї коханої. Вона приїздила до мене. Мені вдалося звільнити півтора дня від зйомок, щоб ми могли провести хоч якийсь час разом.

— Відстань позначається на відносинах?

— Даша без вихідних працює у Києві до кінця серпня і не може часто приїздити до мене. Потім у неї починаються спектаклі у театрі, тому ще деякий час так і будемо на відстані. Але 28 серпня у нас весілля — тоді точно побачимося (сміється — Авт.).

— Весілля буде у тісному колі близьких. А їх нарахували 110 гостей! Але ми з хлопцями дуже здружилися, тому після торжества у нас однозначно буде своє свято в Чорноморську.

— Як же вам вдалося організувати весілля на відстані?!

— Як то кажуть, не май сто рублів, а май сто друзів. У мене багато знайомих, які нам допомогли з організацією. Мій друг шеф-кухар займається баром. Кум — декоруванням. Ще один друг — чудовий режисер — буде знімати для нас весілля, а кума написала сценарій. Мені ж треба було тільки все підраховувати і звести до цілісної картинки. Ось так у телефонному режимі вдалося організувати весілля.

— Де воно пройде?

— Пам'ятаю, ми з Дашею поїхали дивитися локацію, побачили її і відразу уявили, як все розставити. Це красиве молодіжне місце, івент-парк у сосновому лісі, з окремими зонами на території і великим майданчиком під куполом по центру. А ще там недалеко берег біля річки, де можна поставити арку, оформлення з квітами. Так, по дрібницях, продумали собі свято.

— Коли ж ви зробили пропозицію Даші?

— Ще в грудні, але почали готуватися до весілля вже навесні. Я дуже хотів зізнатися їй якось незвично, але в певний момент просто не витримав. Підійшов і запитав: «Ти вийдеш за мене?» Всі ці шикарні ідеї зі стадіоном, купою камер, дорогими автомобілями і божевільними вчинками, щоб здивувати, — не для мене. Не люблю я це все. Мені хотілося чогось простого, рідного, свого. Це сталося на кухні. Здається, ми приїхали після якогось заходу. Я підійшов до Даші і сказав: «Вибач, але я не можу більше терпіти». Вона запитує: мовляв, що таке? Я кажу: «Виходь за мене».

— Відразу почули позитивну відповідь?

— Так, і причому двічі! Ми до цього були в Одесі, пам'ятаю, гуляли по зимовому місту, намерзлися і пішли до кафешки. Нам принесли дунайський оселедець з картоплею, а там лежала цибуля, нарізана кільцями. Я взяв кільце цибулі і жартома запитав: «Дашо, ти вийдеш за мене?» Сміючись, вона протягнула руку: «Звичайно!». Тоді вона ще довго просиділа з кільцем. І ця досить-таки кумедна ситуація мене трохи підготувала. Я зрозумів, що це все просто. Найцікавіше, що на той момент у мене вже була обручка, я давно з нею ходив, але не міг придумати, як все зробити. Потім ми приїхали додому, і через кілька днів я «знову» зробив коханій пропозицію.

— Скільки ви разом?

— 10 місяців буде якраз наступного дня після весілля. Ми познайомилися на зйомках 10 жовтня 2020 року, 29-го сходили на дискотеку, і наступнго дня я сказав Даші, щоб вона переїхала до мене.

— Ось так відразу?!

— Так. І я жодного разу не думав, що помилився у виборі. Зрозуміло, що ми все одно ще притираємося один до одного, наші відносини проходять різні стадії. Я не мислю якимись факторами, мовляв, поспішив — чи не поспішив. Я просто довіряю почуттям. Не можна любов підставити під вивірену схему або підійти до вибору своєї людини з холодною головою. У кожного своя історія, моя закрутилася швидко.

— Уже спланували медовий місяць?

— Ми ще плануємо, але конкретно поки нічого не вирішили. Далі будуть зйомки «Морського патруля», у Даші теж зйомки, тому наша поїздка перенесеться на пізніше. Але я думаю, це буде точно Іспанія. Для мене це найкраще місце на землі. Після домівки, звичайно, куди я щороку повертаюся. Я багато разів вже побував в цій країні, об'їздив багато міст, але ось разом з Дашою ще туди не їздив. Це буде дуже символічно для мене, якщо ми поїдемо саме в Іспанію на медовий місяць.