"А як ви думаєте? Що можна відчувати, коли не знаєш, де снаряд впаде? Бога одразу згадуєш, бо так хочеться жити", - Ліза Шапошник, воїн АТО з ДЦП

31-річна Ліза Шапошник народилась у Росії, виросла в Україні, в Донецький області, та пройшла весь Євромайдан – спершу у складі Самооборони Майдану, потім – у "Правому секторі".

Ліза Шапошник

Після того як ворог прийшов на українську землю, Ліза не змогла залишитись байдужую й пішла тренуватись на полігон. Після успішних тренувань Ліза поповнила лави "Айдару" й тепер захищає рідну Україну від ворога, який намагається загарбати її рідну землю, при тому Ліза не зважає ні на які перешкоди. У Лізи вроджений ДЦП – фізичне обмеження рук, але її Сила Волі і Сила Духу сильніші. Про історію Лізи – в інтерв'ю журналіста Сергія Якименка, передають Патріоти України.

Ви народились в Росії, як так сталось, що ви переїхали в Україну в дитинстві?

— Так, народилась я в Росії. Мати переїхала до своїх дальніх родичів в Одесу, коли мені було 3 роки.

Які у вас стосунки з батьками, бо, наскільки мені відомо, вони у вас на іншому боці. Як ви після цього ставитесь до своїх батьків?

— Зараз стосунки налагоджуються, мати починає мене розуміти.

Як вирішили після Майдану піти воювати, що вас наштовхнуло на це? І як ви потрапили до "Айдару", чи одразу вас взяли, враховуючи те, що маєте певні фізичні обмеження?

— Вирішила піти воювати, тому що сердце кров'ю обливалось, коли я зустрічала та ховала своїх земляків, тому і вирішила навчитися та піти воювати. Взяли мене не одразу, але я змогла всім довести, що я вмію стріляти та при загрозі для життя тримати розум холодним.

Як проходили ваші навчання на полігоні?

— Навчання на полігоні проходили досить добре.

Що вам, як жінці, найважче на війні?

— Найважче дівчатам на війні, коли і бронік, і розгрузка – повний боєкомплект. І так прижме... то прижме.

Можете пригадати, який бій у вас з вашими побратими був найважчим? Якщо так, то що ви відчували та які думки при цьому були, можливо, вам допомагали молитви?

— Так, був дуже важкий бій – обстрілювали 3 години, а в ста метрах стояли мої побратими, також в караулі, як і я з напарником на іншому посту. 200 побратимів на іншому посту і розірвало: почали взриватися їхні боєкомплекти. А як ви думаєте? Що можна відчувати, коли не знаєш де снаряд впаде!!!??? Бога одразу згадуєш, бо так хочеться жити.

Як до вас і ваших побратимів відноситься місцеве населення, можливо, дають їжу або теплі речі, чи навпаки не раді вам?!

— Місцеве населення так собі. Хтось підтримує, а хтось навпаки, тому іноді ми ділимося, чим можемо.

Як до вас ставляться побратими в "Айдарі", чи враховують, що ви маєте певні фізичні обмеження? Можливо, коли йде бій, вас намагаються вберегти?

— До мене ставляться як до повноцінної людини, але іноді, коли загроза, то не пускають на пости. В цілому, я, як і всі.

Що вам найбільше запам'яталось за весь час перебування на фронті?

— Побратимство і загибель моїх побратимів.

Опублікував: Олег Устименко
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Страх перед победой Украины, или Опасная коалиция Путина на Западе", - Піонтковський

неділя, 29 травень 2022, 6:45

"Сейчас - момент испытания для всего мира, и каждая страна должна сделать свой выбор. У многих, и в том числе и у президента Украины в его последнем выступлении, совершенно справедливо возникли параллели текущей ситуации вокруг Украины с тем, как колле...

"Ситуация с наступлением войск противника в Донецко-Луганской операционной зоне постепенно приближается к некоему решающему моменту", - Машовець

неділя, 29 травень 2022, 6:05

Противник продолжает достаточно активные наступательные\штурмовые действия, однако, есть одно "но"... Вместо наращивания количества атак, их интенсивности, а так же ввода в бой дополнительных сил и средств... началось уменьшения размаха такого рода дей...