Але не довго: "Росія більш охоче демонструватиме миротворчість і конструктивність", - Фесенко

"Сценарій про поетапність миротворчої місії з’являється не вперше. Його обговорювали ще в процесі створення так званої «дорожньої карти» реалізації Мінських угод, яку запропонували Німеччина та Франція у 2016 році. Серйозні проблеми були зрозумілі вже тоді. Йдеться про взаємозв’язок виконання пунктів по безпеці та політичній частині Мінських угод. Є побоювання, що на тих етапах, де для кожної сторони є певні ризики, план може зірватись", - пише політолог Володимир Фесенко у своїй колонці на сайті "НВ", передають Патріоти України, та продовжує:

"Я не робив би передчасних оптимістичних прогнозів. Так, в кулуарах та експертних колах про сценарій поетапного введення миротворчої місії знову почали говорити ще восени. Але важко сказати, чи обговорювався він на перших раундах переговорів Суркова-Волкера. Можливо, сама ідея і звучала, але її не конкретизували. Ймовірно, цього разу Волкер приїхав з певними конкретними пропозиціями.

Які результати матиме остання зустріч Волкера-Суркова стане зрозуміло лише згодом. Сурков сказав, що просування вперед є, і в питаннях по місії миротворців існує певне наближення позицій США та Росії . Та Сурков завжди схильний до оптимістичних оцінок, вигідних для Росії. Це його стиль і він радше оцінює переговорну ситуацію як політик. Волкер же не схильний давати оцінки відразу після раунду переговорів. Після листопадової зустрічі в Белграді, знову ж таки згодом, Волкер оцінив тодішній раунд переговорів як крок назад. Волкер і зараз уникає передчасних оцінок.

Проблема миротворчої місії ООН на Донбасі полягає в наступному. Ми не знаємо, чи погодиться Росія на те, щоб миротворчі війська взяли під контроль неконтрольовані ділянки українсько-російського кордону на Донбасі. І якщо так, то як і коли це відбудеться? Якщо Росія буде пропонувати, щоб це відбулось лише після українських президентських виборів, то Україну це не влаштує. Українська позиція – контролювати кордон ще до виборів, чим і мають зайнятись миротворці ООН. Якщо Україна наполягатиме на тому, що це має бути повноцінна миротворча місія, яка, зокрема, виконуватиме функцію безпеки, а росіяни стверджуватимуть, що це лише охорона місії ОБСЄ – то ніякого просування вперед не буде.

Після виконання першого етапу – розміщення місії ООН на лінії розмежування – Україна матиме проголосувати за закони: про амністію, вибори на Донбасі, тощо. Це може відбутися. Та що як потім не погодять подальше розміщення місії ООН? Певні шанси на реалізацію поетапного сценарію є, та я все ж залишаюсь скептиком. Оскільки розбіжності залишаються принциповими, то вийти на фінальну версію по місії ООН та реалізації Мінських угод навряд чи вдасться.

До того ж, в кінці року в Україні розпочнеться виборча кампанія. А перед виборами буде дуже важко проголосувати за будь-який закон по Донбасу. Виникне як мінімум дві проблеми. Перша – так звані вибори в так званих ДНР і ЛНР. Україна їх не визнає, і сам факт проведення виборів – це зрив Мінських угод. Так був зруйнований Мінськ-1 і ситуація повториться.

Друга проблема – це необхідність продовжити термін дії закону про особливий порядок місцевого самоврядування окремих районів Луганської та Донецької областей. Зараз цей закон продовжений до жовтня. Навряд чи на початку виборчої кампанії Верховній Раді вдасться ще раз проголосувати за цей закон.

В свою чергу президентські вибори в Росії ніяк не впливають на переговори і ситуацію на Донбасі. Певною мірою позитивний вплив матиме проведення літнього Чемпіонату світу з футболу. До і під час цієї події Росія радше буде демонструвати миротворчість і конструктивність, а от після можуть виникнути ризики.

Тож в найближчі місяці навряд чи вдасться досягнути якогось просування переговорів. Я сумніваюсь, що Росія піде на конструктивний компроміс. Вона не буде робити подарунків Порошенку під час президентських виборів. В Кремлі радше чекатимуть на більш конструктивного для них переможця".