Спостерігаючи за новинами з фронту, більшість з нас, і це логічно, цікавляться лише одним: чи не відступлять наші хлопці, чи не займе ворог наші міста, чи зможемо ми жити тим життям, яким жили до цього. І лише в останню чергу ми згадуємо про те, що ці хлопці, які за нас стають інвалідами та гинуть, - такі ж живі люди, як і ми самі.
Вони геть не роботи. Їм так само як нам - страшно, боляче і зовсім не хочеться помирати. І цей допис на фото - це прояв мужнього серця українського воїна, якому так як кожному з нас, не хотілося помирати, але він розумів, що за ним стоїть його Батьківщина та ми з вами.
Дякуємо тобі, Герою, твій подвиг не буде забутий! Слава Героям!
о. Лука Радванський
Вересень і жовтень – пік грибного сезону в Україні, коли на «тихе полювання» йдуть не лише досвідчені грибники, але й аматори. Люди діляться досвідом та консультуються з колегами у соцмережах. Так, днями у популярній фейсбук-групі «Гриби» люди опубліку...
Війна проти України, яка стала частиною руйнування старого світового порядку, є не тільки ключовою, а й унікальною подією світової політики після завершення "холодної війни". Ця війна є унікальною за своїми причинами та формами її ведення. Але ще уніка...
