Чому я намагаюся без потреби не носити камуфляж, - одкровення учасника АТО

Розмова про війну - це розмова, в якій всі слова зайві. В якій говорити нема про що. В якій ті, кому є що сказати, і так все добре розуміють. А тим, хто дуже хоче розповідати, краще помовчати.

Володимир Шерегеда. Фото: Фейсбук.

У вересні 2014 року я вперше вийшов в камуфляжі в світ. На мені була звичайна волонтерська "британка" і якісь прості легкі берці. Це було в Києві. Я вийшов з будівлі залізничного вокзалу і побачив відразу перед центральним входом двох молодих хлопців у блакитних смугастих футболках. Вони сиділи прямо на бордюрі біля дороги. Про це розповідає на своїй сторінці в Фейсбуці Vladimir Sheredega, передають Патріоти України, і продовжує:

"Я подошел. Мы пожали руки, перекинулись буквально несколькими словами о потерях в своих подразделениях, обнялись и пожелали друг другу удачи. Ни на мне, ни на этих парнях тогда не было никаких конкретных знаков различия. Но мы не спрашивали друг друга о том, кто где был и что делал.

Это было в сентябре 2014 года. В глазах военных, проходящих навстречу по улице, я видел уважение. А в лицах пробегавших мимо обычных людей чувствовал благодарность. И я гордился тем, что на мне военная форма.

Поздно вечером в мае 2015 года в Полтаве я подошел к ночному ларьку выпить кофе. Я был одет по гражданке. В очереди к ларьку передо мной стояли два уже немолодых солдата, одетых в на тот момент относительно новый армейский пиксель. Совсем без всякой задней мысли я спросил у мужиков, как им носится и нравится эта новая форма. "Нормально. Одіть би тебе в неї, і ти був би нормальний. Нада Україну захищать!" - резко ответил один из них.

Я промолчал. Я прекрасно и наверняка знал, что эти солдаты были буквально совсем еще вчера мобилизованы по 5-й волне. О том, что от силы месяц они служили в учебном центре неподалеку. И никакую Украину по факту еще нигде и близко не защищали.

Уже с середины 2015 года я старался без надобности не носить камуфляж. И при первой появившейся возможности сразу же переодеваться в гражданку даже в тыловых городах зоны АТО.

В 2016 году я не захотел одевать военную форму на День Независимости и Покрову. А от любых контактов и разговоров с незнакомыми ветеранами АТО постепенно начал шарахаться приблизительно так же, как и от вопросов о войне, задаваемых пересічним громадянином.

Разговор о войне - это разговор, в котором все слова лишние. В котором говорить не о чем. В котором те, кому есть что сказать, и так все хорошо понимают. А тем, кто очень хочет рассказывать, лучше помолчать".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Маск показав, як буде працювати його міжпланетний корабель (відео)

вівторок, 26 вересень 2017, 11:44

​Засновник компаній SpaceX і Tesla Ілон Маск опублікував у себе в Instagram свіже відео, в якому показано, як буде працювати міжпланетний космічний корабель. «Моделювання того, як буде працювати міжпланетний космічний корабель SpaceX. Ми відкриваємо но...

"Гибель российского генерала в Сирии в очередной раз всковырнула пласты кремлевской лжи", - Злий Одесит

вівторок, 26 вересень 2017, 11:41

Якщо в Сирії навіть генерали стають жертвами обстрілів, то що вже говорити про пересічних військовослужбовців ЗС РФ? "Как известно, намедни была опубликована информация о гибели в Сирии, в районе Дейр эз-Зора, генерал-лейтенанта российской армии Валери...