Чому я намагаюся без потреби не носити камуфляж, - одкровення учасника АТО

Розмова про війну - це розмова, в якій всі слова зайві. В якій говорити нема про що. В якій ті, кому є що сказати, і так все добре розуміють. А тим, хто дуже хоче розповідати, краще помовчати.

Володимир Шерегеда. Фото: Фейсбук.

У вересні 2014 року я вперше вийшов в камуфляжі в світ. На мені була звичайна волонтерська "британка" і якісь прості легкі берці. Це було в Києві. Я вийшов з будівлі залізничного вокзалу і побачив відразу перед центральним входом двох молодих хлопців у блакитних смугастих футболках. Вони сиділи прямо на бордюрі біля дороги. Про це розповідає на своїй сторінці в Фейсбуці Vladimir Sheredega, передають Патріоти України, і продовжує:

"Я подошел. Мы пожали руки, перекинулись буквально несколькими словами о потерях в своих подразделениях, обнялись и пожелали друг другу удачи. Ни на мне, ни на этих парнях тогда не было никаких конкретных знаков различия. Но мы не спрашивали друг друга о том, кто где был и что делал.

Это было в сентябре 2014 года. В глазах военных, проходящих навстречу по улице, я видел уважение. А в лицах пробегавших мимо обычных людей чувствовал благодарность. И я гордился тем, что на мне военная форма.

Поздно вечером в мае 2015 года в Полтаве я подошел к ночному ларьку выпить кофе. Я был одет по гражданке. В очереди к ларьку передо мной стояли два уже немолодых солдата, одетых в на тот момент относительно новый армейский пиксель. Совсем без всякой задней мысли я спросил у мужиков, как им носится и нравится эта новая форма. "Нормально. Одіть би тебе в неї, і ти був би нормальний. Нада Україну захищать!" - резко ответил один из них.

Я промолчал. Я прекрасно и наверняка знал, что эти солдаты были буквально совсем еще вчера мобилизованы по 5-й волне. О том, что от силы месяц они служили в учебном центре неподалеку. И никакую Украину по факту еще нигде и близко не защищали.

Уже с середины 2015 года я старался без надобности не носить камуфляж. И при первой появившейся возможности сразу же переодеваться в гражданку даже в тыловых городах зоны АТО.

В 2016 году я не захотел одевать военную форму на День Независимости и Покрову. А от любых контактов и разговоров с незнакомыми ветеранами АТО постепенно начал шарахаться приблизительно так же, как и от вопросов о войне, задаваемых пересічним громадянином.

Разговор о войне - это разговор, в котором все слова лишние. В котором говорить не о чем. В котором те, кому есть что сказать, и так все хорошо понимают. А тем, кто очень хочет рассказывать, лучше помолчать".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Тримати марку, коли дуже хочеться в туалет: "Москва судорожно переживает из-за возможной реакции США", - Сазонов про інцидент з підривом місії ОБСЄ

понеділок, 24 квітень 2017, 22:04

Америка дуже погано ставиться до ситуацій з загибеллю своїх громадян, і, звичайно, відповідь буде обов'язково. Росії цей головний біль не потрібен, адже вона отримає зайві проблеми через це, наголосив політолог. Росія додала ще один військовий злочин д...

Наследный правитель Северной Кореи Ким Вынь Хунь, насмотревшись московского Киселева, пообещал смести Австралию в ядерную пыль, - блогер

понеділок, 24 квітень 2017, 21:34

Північно-корейський диктатор пообіцяв також знищити авіаносець ВМФ США, який знаходиться біля берегів КНДР, як "брудну тварину". "В эти выходные, обходя окрестности местных свинарников, наследный правитель Северной Кореи Ким Вынь Хунь, на прозвище "Чуб...