Допоки Одесою керує людина, у котрої за спиною кримінал та триколор, місто дуже умовно є повноцінною частиною України - активіст

Чотири останні роки весняна пора для Одеси стає періодом масової активізації проросійських сил. І одночасною демонстрацією того, що на прикладі стратегічно важливого міста-мільйонника, держава практично нічого не робить для усунення загрози повторних заворушень проросійських колаборантів і виступів проти України як держави. Про це на сайті gazeta.ua пише громадський діяч, активіст Сергій Стерненко, передають Патріоти України, продовжуючи:

Після того, як окупаційні плани Кремля щодо Одеси у травні 2014 року провалились, діяльність ворожих спецслужб, агентури та місцевих колаборантів змінила свій формат. Представники місцевої влади, які вчора стояли під російськими прапорами, сьогодні намагаються створити ілюзію свого "патріотизму", по факту просто пропагуючи регіональний сепаратизм.

Що стосується проросійських осіб з числа місцевого "антимайдану" ("куликовців") – то вони періодично проводять свої акції протягом року, а інший антиукраїнсько налаштований електорат - долучається до сакральних для них дат:

- 10 квітня – день визволення Одеси від нацистської окупації та поновлення комуністичної;

- 2 травня – річниця протистоянь 2014 року;

- 9 травня – "день Победы".

Щороку практично кожна така "знакова" подія стає своєрідним випробуванням для міста. Супроводжується заворушеннями, нападами на патріотичні сили як з боку поліції, так і від тих, кого в ці дні на вулицю тягне ностальгія за СРСР. І ці дати об'єднують між собою три категорії населення: політиків, місцевих "куликовців" та, такий ласий для перших, електорат.

Представники місцевої влади отримують з цих заходів свої вершки у вигляді симпатій електорату, толерантного до культу СРСР та Росії. "Антимайданівці" відпрацьовують свій рубль, відкрито пропагуючи колабораціонізм. Усі ситі, всі задоволені.

"Прикрашає" цю щорічну історію те, що міський голова Геннадій Труханов має російське громадянство та одночасно доступ до державної таємниці. Має свою більшість у раді із складу членів партії "Доверяй делам", котрі у більшості своїй – колишні "регіонали" та комуністи. Де-факто ця фракція входить до коаліції із "Морською" партією Ківалова, "Опоблоком" та БПП.

У своєму комплексі вся ця "гримуча суміш" створює доволі небезпечне поле для активної діяльності спецслужб країни-агресора. Одесу поступово намагаються перетворити на такий собі заповідник регіонального сепаратизму. Відсутність належної реакції на це наших правоохоронних органів – ситуацію тільки ускладнює.

Замість того, щоб проводити політику українізації, місцева влада щедро спонсорує проведення протокольних заходів, що розвивають культ "побєдобєсія". Використовує риторику "Киев нам не указ", намагається скасувати проведену декомунізацію назв вулиць міста, організовує напад на військовий аеродром, веде сесії та документацію російською мовою, виділяє мільйони на московський патріархат і біля 200 мільйонів на приватну армію "муніципалів" та називає проукраїнські сили "фашистами". Все в кращих традиціях подій 2013-2014 років. Тільки от сьогодні ми в стані війни і "тітушок" утримують за кошт платників податків цілком легально.

На жаль, суверенітет України як держави практично не поширюється на Одесу ані з питань національної безпеки, ані стосовно корупційних діянь. Щодо фінансових інтересів правлячої групи, то правоохоронна система не лише не розслідує та не притягає до відповідальності посадових та виборних осіб, а й відкрито захищає їх інтереси, як це було у випадку із протистояннями в Міському саду. Тоді поліція активно протидіяла протестувальникам, невдоволеним дозволом на будівництво в Літньому театрі.

В таких умовах вкрай складно прогнозувати, чим обійдуться для Одеси та України 2 та 9 травня, котрі виведуть на вулиці тисячі проросійських осіб та десятки політиків як місцевих, так і народних депутатів від "Опозиційного блоку".

І до тих пір, поки немає реакції держави на описані явища та дії, не можна говорити ні про яке бажання вищого керівництва країни звільнити її від російського впливу та виграти війну.

Допоки стратегічним містом керує людина, у котрої за спиною стоїть кримінал та майорить біло-синьо-червоний прапор, Одеса дуже умовно буде вважатись повноцінною частиною України.