"Дорослішаючи, ми втрачаємо все": Фінансист говорить, що діти - найкращий приклад успішних людей

"Скільки разів я чув фразу "Я збанкрутував, тому що це не моє. Немає у мене здібностей до бізнесу". Зазвичай, якщо дізнатися в людини, а скільки ж вона разів пробував почати заново, перш ніж прийти до такого висновку, то вона відповість, що пару разів, або кілька, в будь-якому випадку. Це буде до десятка спроб", — пише Дмитро Томчук, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Зараз із молодшим сином ми читаємо перед сном "Маленького принца" Екзюпері. Ми не просунулися далеко — прочитали лише кілька розділів. Хоча читаємо цю книжку з зими майже щовечора. Чотирирічна дитина краще будь-якого дорослого, прочитавши всього лише початок, розуміє, про що ця книга. Не про те, що знають про неї дорослі — не про хлопчика, який мандрує по планетами. Вона — про льотчика, який розбився в пустелі.

Саме тому ми просуваємося так повільно. Кожен раз, коли я намагаюся продовжити з того місця, де ми закінчили напередодні, син каже: "Ні. Я все забув, треба читати знову. У цього початку можуть бути варіанти. В оптимістичному варіанті це уривок, який ми читали вчора. Або позавчора. Або весь тиждень поспіль. У песимістичному варіанті — це вся книжка з самого початку, включно з передмовою.

Коли я питаю, ну а передмову читати навіщо, він відповідає: "Такий порядок. Із нього починається, значить треба читати". Таку системність я рідко зустрічаю в дорослих бізнесменів, а шкода. Тут є чому повчитися всім нам.

Незважаючи на те, що він знає більшість фраз напам'ять, він просить: "Прочитай ще раз, я забув про що там". При цьому, якщо зупинитися, він може продовжити абзац по пам'яті. На кожну сторінку дитячої книги припадає не менше тридцяти питань.

Найбільше — про все пов'язане з аварією. Чому полетів і зламався? Чому не перевірив літак перед вильотом? Де були техніки коли він злітав? Як його випустив аеродром? Чому він полетів на несправному?

Як мені пояснити чотирирічній дитині, що в світі дорослих нікому нічого не треба, скрізь безвідповідальність і нехтування елементарними правилами безпеки і здоровим глуздом, і мало де щось робиться за правилами? І що за будь-якої аварії не тільки може не бути відповідей на такі питання, але і самі питання можуть бути не поставлені? Це важко пояснити навіть самому собі, більш того, важко жити в нашому суспільстві, якщо навіть розпочати про це думати.

У літаку син насамперед дістає з кишені крісла інструкцію з безпеки, на якій намальовано, що і як робити при різних аваріях, і не зупиняється, поки ми не проговоримо всі пункти в ній. Кожен раз. Ви хоч раз прочитали цю інструкцію від початку до кінця?

Багато хто навіть не в курсі, що вона існує. У творі Екзюпері Маленький принц говорить про те, що дорослі дурні й нудні. Можна додати — безвідповідальні, неуважні, кидають справу після кількох перших невдач. Ви здатні читати щось, що вам не зрозуміло протягом двох місяців, поки не стане ясно? Так, як це роблять діти? Скільки разів ви пройшли від і до підручник з маркетингу, перш ніж сказати, що ваш товар на цьому ринку продати неможливо? Скільки разів ви прочитали підручник з менеджменту, перш ніж сказати, що у вас немає здібностей до бізнесу?

Дитина повторить необхідну їй дію потрібну кількість разів. Якщо потрібно 10, буде 10. Якщо потрібно 20, буде 20. Дорослі так роблять? Ні. Висновок: дорослішаючи, ми не набуваємо, а втрачаємо майже все.

Чому дорослі не хочуть розбиратися в необхідному? Чому не здатні до навчання? Чому, як діти, не ставлять мільйони запитань, відповіді на які не лежать на поверхні? Все частіше я перебуваю в глухому куті, бо син ставить мені запитання, відповідей на які немає навіть у мене. Чому? Тому що я ніколи не замислювався про це.

У дітей немає розуміння того, що їм щось непідвладне або вони на щось не здатні. Того самого, що згубило 90% фірм і проектів.

Тому, коли я бачу бізнесмена, який вважає, що він розумніший, успішніший, обдарованіший, досвідченіший за чотирирічну дитину, мені стає сумно. Дорослішаючи, ми втрачаємо все. Хоча технологія, як не втратити це все, кожен день у нас перед очима, прямо з доставкою додому.

Але хто в нашому суспільстві хоче вчитися у дітей?"