Джон Керрі дав ясно зрозуміти, що виходу для Кремля немає, ні з Донбасом, ні з Кримом - російський політолог

"Всі сторони погодилися, що альтернативи Мінським угодам немає. Питання в тому, що під ними розуміти. Держсекретар США Джон Керрі дав ясно зрозуміти, що ключова позиція Заходу і, в першу чергу, Сполучених Штатів полягає в тому, що Україна повинна отримати суверенітет над своїми південними кордонами", - написав російський політолог Дмитро Орєшкін у своїй статті для НВ, передають Патріоти України.

Оскільки раніше кілька разів було сказано, що Крим є територією суверенної України, а він, як відомо, знаходиться на півдні, то абсолютно зрозуміло, що в рамках Мінських угод Захід також бачить повернення Криму Україні. У Росії це сприймається абсолютно протилежним чином: нам дають зрозуміти, що Захід нібито готовий поступитися півостровом Росії і вся заковика полягає в Донбасі.

Це не так. В іншому випадку Керрі висловився б про східні кордони України. Він досить грамотна людина, щоб розуміти, де в України південь, а де схід. Але російська пропагандистська система, тим часом, охоче підміняє південь на схід, і дає зрозуміти росіянам, що мова йде тільки про Донбас.

Росія вважає, що Україна повинна внести поправки до Конституції та провести вибори на Донбасі. Захід і Україна, тим часом, вважають, що це паралельні процеси і вибори повинні проводитися за українським законодавством. Відповідно, для проведення виборчого процесу їй необхідний контроль над кордоном. Таким чином, принципового розуміння немає: Москва розуміє Мінські угоди так, а Київ і Вашингтон – так.

Крім того, Захід дав зрозуміти, що частиною мінського процесу є і справа Надії Савченко, адже в домовленостях прописано обмін всіх на всіх. Савченко є військовополоненою, і у Заходу є своя логіка, коли він говорить про те, що її потрібно обміняти без будь-яких додаткових умов. Путін, зі свого боку, висловився з цього питання досить невизначено: висловив готовність повернутися до обговорення, однак не назвав конкретної дати.

А час мине швидко. Для Путіна Савченко – це гаряча картопля за шиворотом. Історія розкручувалася з абсолютно протилежними намірами: зламати її під час допитів, налякати і отримати якісь свідчення про звірства українських «фашистів», розкрутивши таким чином пропагандистську історію. Тим не менш, завдяки особистим якостям Савченко та активній залученості Заходу та України в цю справу результат вийшов зовсім протилежний. Савченко стала символом боротьби України за суверенітет і реальним політичним чинником, який дуже заважає Росії. Вона потрапила під збільшувальне скло ЗМІ, отримала символічний образ. Тому після оголошення голодування інформаційний та інший тиск на Росію буде тільки посилюватися.

Замість того, щоб отримати пропагандистські плюси, путінська Росія отримала суцільні мінуси. Думаю, ті, хто затіяв історію з Савченко, зараз не викликають у Путіна великої симпатії, адже йому доводиться розсьорбувати її. І він буде її розсьорбувати.

Навіть за часів Радянського Союзу, в набагато більш близьких до Холодної війни умовах, економічний та дипломатичний тиск призводив до того, що радянська влада випускала дисидентів. Вона дуже сильно залежала від Заходу в економічному плані. Випустить і зараз. Питання тільки в тому, що Путіну потрібно зберегти переможний вираз обличчя.

В інтересах Путіна трохи потягнути ситуацію, щоб у російських ЗМІ тема Савченко трохи охолола, а потім її непомітно випустити. Якщо ж непомітно випустити не вийде, то потрібно хоча б уявити якусь комбінацію, мовляв, Росія за це щось отримала. Думаю, що Захід на це піде.

Таким чином, погіршення акцій зовнішньої політики Росії має довгострокову природу, але на цій довгостроковій спадаючій кривій можливі невеликі корекційні відскоки вгору. Зараз ми переживаємо фазу якоїсь позитивної корекції. У російських медіа це буде представлятися як велика вдача. Тим не менш, у сухому залишку виходить, що з Мінськом триває якийсь «тягни-штовхай». Взагалі, Мінськ не може скінчитися ніколи. Все входить в нескінченний глухий кут.