Гіркий кінець "русской весны": Навіть ті кримчани, що вітали прихід окупантів, наразі дуже розчаровані - до старих проблем додалися нові, - Казарін

Анексія Криму Росією принесла розчарування тим жителям півострова, які вітали прихід окупантів у 2014 році. Про це написав журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії, передають Патріоти України.

За його словами, до колишніх проблем - на зразок корупції та ентропії - додалися ще неофеодалізм і влада, яка сприймає поступки як приниження. Все це, йдеться в статті, ніяк не пов'язувалося з "російською мрією" Криму.

У травні 2016 року на сайті президента України з'явилася петиція, яка закликає викопати канал на перешийку, щоб позбавити півострів Крим від приставки "напів". Станом на 2 червня петиція набрала 93 голоси з необхідних 25 тисяч. "Ініціатива швидше нагадує осяяння, що відвідує людину, яка святкує у самому розпалі травневі застілля. Втім, на метафоричність образу це ніяк не впливає", - написав Казарін.

Журналіст нагадав про роман Василя Аксьонова "Острів Крим", де Біла армія в Громадянську війну відступила на територію півострова, а потім залпи британського дредноута по наступаючому пролетаріату знищили перемичку з материком. В Аксьонова Крим на довгі десятиліття перетворився в якусь подобу острівного Тайваню на тлі сусіднього радянського жаху.

"Той книжковий "острів Крим", який побачив світ у 1981 році, був головною мрією півострова про самого себе. Крим без більшовиків і репресій, без депортацій і Другої світової, без метастаз соцреалізму і філософії "будуємо не розумом, а серцем, не боячись зробити помилку". Це був опис ідеальної російськомовної країни, в якій критерієм якості вважався не розмір території, а якість життя населення", - зазначив Казарін.

"Навіть падіння літературного "острова Крим" було цілком лицарським. Він не програвав, поглинаючому його Радянському Союзу, а приносив себе в жертву. Добровільно нарікав себе на роль "щеплення якості", яка повинна була зсередини переробити неповоротку і безглузду систему: концентрована "ідеальна Росія" всередині радянського Голема. Цей роман любили в Криму всі ті, хто двадцять три пострадянських роки присвятив себе єдиному завданню - мріяти про Росію", - йдеться в тексті.

"І два роки тому їхня мрія збулася - прийшла армія і замінила одні прапори на інші. Обновила вивіски, покажчики та підручники історії. Принесла георгіївські стрічки і скасувала українську мову. Оголосила регіон головним сакральним змістом всієї тисячолітньої історії країни. Якщо це не джекпот, то що тоді джекпот?" - написав Казарін. Однак, за словами автора, в Крим прийшла влада, яка "виявилася зовсім не схожа на Росію з телевізора".

"У романі Аксьонова Крим врятувало саме те, що він був відділений протокою від материка - водна перешкода стала бар'єром на шляху Червоної армії і радянських цінностей. А тепер уже українські жартівники створюють петиції, що закликають зробити те ж саме, щоб захистити Україну. Знову-таки від чужої армії і чужих цінностей. Півострів звик ставити знак рівності між собою і своїм книжковим прототипом. Звик до думки, що саме він успадковує у того цивілізованого "Давида", який межує з радянським "Голіафом". Але я не здивуюся, якщо рано чи пізно самовідчуття облаштованої ойкумени, що ділить спільний кордон з неефективним големом, перекочує до України", - резюмує Казарін.