Головний агент Кремля - Дональд Трамп

Історія з Майклом Флінном остаточно поставила Дональда Трампа в ситуацію, коли він буде змушений майже щодня доводити: він не агент Москви. Причому, вже не має принципового значення, обговорював Флінн з послом РФ Сергієм Кисляком питання про зняття санкцій з неї за своєю особистою ініціативою, на прохання Трампа, на прохання Пенса, за розпорядженням Держдепу або за вказівкою ЦРУ. Як і не має істотного значення, що це було: особиста спроба Флінна влаштуватися на роботу в ФСБ лобістом інтересів Москви, неофіційні переговори Трампа або Держдепу з Кремлем, операція спецслужб США або приватна розмова двох розвідників-аналітиків про можливий сценарій розвитку подій, пише Сергій Климовський для "Вектор ньюз", інформують Патріоти України з посиланням на Обозреватель.

У Кеннеді теж був приватний канал зв'язку з Хрущовим через його зятя, і він ним скористався при Карибській кризі. Зрештою, Флінн був радником з нацбезпеки і повинен був за посадою прагнути отримувати потрібну інформацію будь-яким способом. В тому числі, з перших рук, якщо такими можна вважати Кисляка, що сидить в США на відстані десятка тисяч км від центру ухвалення рішень в Кремлі. Якщо пограти в шпигунські пристрасті, то постає запитання: хто кого вербував Кисляк Флінна або навпаки. Обидва могли ввічливо "продавати" один одному дезінформацію. Якщо зовсім допустити буйство фантазії, то можна припустити: Кисляк - агент української зовнішньої розвідки, і все це затіяла вона для того, щоб зірвати угоду між Трампом і Кремлем. У всякому разі, маємо саме такий результат.

Але все це сюжети для інтригуючих сценаріїв для нових "17 миттєвостей весни", в яких Штірліц зірвав зрадницькі переговори Аллена Даллеса з німцями за спиною СРСР. Все було б чудово, але ось тільки такі переговори дійсно велися, і США про них інформувало Сталіна. На переговори Даллес людей Сталіна не допускав за принциповою причини: США і Великобританія, щоб знизити свої втрати, робили ставку на переворот, повалення німцями Гітлера і повернення до кордонів 1939 р а Сталін до кордонів 1939 р повертатися зі зрозумілих причин не хотів, і втрати радянської армії його особливо не хвилювали. Тому наполягав тільки на військове вирішення, без переворотів в Рейху. Даллес це знав і не допускав людей Сталіна до переговорів, щоб їх не зірвали. Але інформацією про підготовку "кольорової революції" в Рейху по-дружньо ділився, так як це мало і практичне значення. Так що, за які заслуги у фільмі нагородили Штірліца - полковника Ісаєва, - велике питання. Але кіно-міф вийшов красивим і переконливим. Начебто, навіть Брежнєв повірив в подвиг розвідника і хотів його нагородити.

Примітно, що першою тему про бесіду Флінна і Кисляка в руслі - ви йдете з Донбасу, ми "не помітимо" анексію Криму - підняла "Вашингтон пост" 8 лютого, а вже 9 лютого Пєсков зробив офіційну заяву Кремля: ми такі переговори не ведемо, і що "внутрішньоукраїнський" конфлікт не може бути предметом угоди ". Але через 5 днів Флінн пішов з поста саме за фактом ведення таких переговорів. Симетрична відставка Кисляка поки начебто не намічається.

Виникає питання: чому Кремль так поспішно відмежувався від переговорів і наполегливо відмовляється визнати їх факт? Відповідь очевидна: ведення їх означає реальну підготовку до "зливу" "ДНР" та "ЛНР". У всякому разі, розгляд Кремлем цього варіанту як цілком прийнятного. Скандал про переговори розпочався 8 лютого - в цей день в Луганську ховали т.зв. "Керівника народної міліції ЛНР" О.Аніщенко, а в Донецьку був загадково ліквідовано Гіві. Якби на цьому тлі Пєсков визнав факт ведення переговорів, то це означало б і офіційне визнання Кремлем готовності піти з Донбасу, а "злив" "ДНР" та "ЛНР" став би фактом, а не мрією українських ЗМІ. На тлі двох ліквідацій ефект визнання факту переговорів мав би шокуючий ефект для фанатів "русского міра" на Донбасі. Тому Пєсков категорично усе заперечував, а кремлівська пропаганда для заспокоєння бойовиків "ДНР" та "ЛНР" спішно запустила безглузді "визнання" друзів-товаришів по службі Гіві в його вбивстві. З цією ж метою з понеділка 13 лютого в РФ почалася піар-кампанія Захара Прілепіна, - дивіться жителі Донбасу, Росія вас не кидає: з вами російський письменник і воїн. Можна сказати, другий Лев Толстой. До Прілепіна спішно приліпили ще й донських "козаків" Козіціна. Хто грає роль "козаків-добровольців" - псковські або рязанські десантники - не має значення.

Але почавши піар-кампанію по імітації всеросійського руху воїнів-добровольців на захист російських людей на Донбасі, Кремль зробив відразу дві дурниці. По-перше, спростував свою власну тезу про те, що на Донбасі українці воюють з українцями, попутно впавши також в ряд інших смислових нестиковок. По-друге, виставив РФ державою, яке або підтримує тероризму, або не контролює свої кордони. Якщо підтримує тероризм, то це Гаага і один сценарій Якщо не контролює кордон в Ростовській області, то тут є мінімум три сценарії. Ліванський сценарій, - операція-відплата "Литий свинець" Ізраїлю в 2008 році як відповідь на дії письменників-добровольців з Хезболли. Сирійський сценарій - операція "Щит Євфрату" Туреччини у відповідь на обстріли її території курдськими комуністами і ІГ. За аналогією її можна назвати "Щит Сіверського Дінця" або "Щит Дона". Україна, почавши її, як і Туреччина може послатися на статтю 5 про право на самооборону статуту ООН. Третій - сомалійський сценарій. РФ визнається недієздатним державою, а для забезпечення своєї безпеки Україна вводить в прикордонний район РФ війська, подібно до того, як Ефіопія і Кенія ввели їх в Сомалі. ЄС може надати в цьому підтримку, подібно до того, як це зробила Ліга африканських країн в Сомалі. Можливі й інші варіанти, якщо взяти до уваги окупацію РФ Криму.

Набір таких та інших сценаріїв зараз лежить на столі у Трампа, якого з усіх боків звинувачують в тому, що він, якщо і не агент Кремля, то лобіст його інтересів і корупціонер. Правда, доказів, що Флінн брав гроші у Кисляка і передавав їх Трампу, ні у кого немає. Припустимо, Кремль і ФСБ щось таке покажуть, але тоді доведеться зізнатися у веденні переговорів про "злив" Донбасу в обмін на Крим в статусі трьох країн Прибалтики після 1940 г. Як бачимо, Кремль визнаватися в переговорах не хоче, а Дональд Трамп поставлений в ситуацію , коли у нього є один-єдиний спосіб довести, що він не агент Москви - образно кажучи, розбомбити її. З темпераментом Трампа все можливо.

Прес-секретар Білого дому Шон Спайсер 14 лютого ввічливо повідомив: "Президент Трамп дуже ясно дав зрозуміти, що він чекає від уряду Росії деескалації насильства на Україні і повернення Криму". Через різницю в часі в Москві майже все в цей час спали. Коли 15 лютого прокинулися, то відправили одіозну Машу Захарову і Віктора Озерова, главу оборонного комітету Ради федерації, повідомити, що Крим - це Росія. На свою дурну голову, вони ще й бовкнули що це також неможливо, як якби РФ зажадала від США повернути Аляску. І кому вони це сказали? Трампу, який в травні 2016 р пропонував "в певних моментах" збивати літаки РФ, якщо вони здійснюють небезпечні маневри біля літаків США, і нарікав, що Москва зовсім не поважає Обаму. Схоже, тепер в Україні з'явиться не те що просто летальну, а й ядерну зброю, а декому доведеться повернути законним власникам не тільки Курильські острови, а й Східну Карелію. У Кремлі це усвідомлюють: стали перераховувати острова, присвоювати їм імена, і про всяк випадок змінили керівництво Республіки Карелія