Яка реальна вірогідність Гаазького трибуналу для Путіна? - політолог Мінаков

"Пройшло вже близько 5 років із початку анексії Криму та початку війни на Донбасі. Путін залишився майже безкарним за свої злочини. Захід спромігся на санкції проти РФ, які загальмували економічний розвиток, але не спричинили глибоке падіння", - пише політолог Олексій Мінаков у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"І багато хто вже втомився чекати на серйозне покарання для Росії. Мовляв Північні потоки-2 вже будують, а ви тут, мрійники, про якісь незрозумілі суди розповідаєте. Почекайте, друзі. Звичайно, оперативно реалізувати югославський сценарій "правосуддя переможців", як проти Слободана Мілошевича, не вдалося і не вдасться проти Путіна.

Той трибунал створювала Рада Безпеки ООН, постійним членом якої є Росія, з правом вето резолюцій. Та й масштаби і потужності країн геть не співмірні. Взяти хоча б наявність ядерної зброї в РФ.

Так само, дійсно безглуздо примірювати вироки для ліберійського президента Чарльза Тейлора за Спеціальним судом по Сьєрра-Леоне. Чи вироки для червоних кхмерів у Надзвичайних палатах суду Камбоджі.

Але хіба Путін не боїться Гааги? А чому тоді в 2016 році, як тільки головний прокурор Міжнародного кримінального суду опублікував доповідь про визнання конфлікту між Росією та Україною збройним, то Росія одразу вийшла з цього суду?

І справа ж не тільки в Україні. Є ще криваві злочини Путіна в Сирії. Причому, вихід із Договору про Міжнародний кримінальний суд не гарантує безкарності. Зокрема, цей суд вже виносив вирок віце-президенту Конго, хоча країна виходила із статуту суду. Його заарештували в 2008 році за злочини 2002-2003 років, а вирок він отримав аж у 2016 році.

Правда, минулого року його виправдали в апеляційній інстанції. Але то вже інша історія. Поки що ми на етапі, коли Міжнародний кримінальний суд лише визначається, чи буде він братися за нашу справу. Але в будь-якому випадку, арешт Путіна можливий за умови, що наступна влада в Кремлі "здасть" його.

Яка вірогідність цього сценарію? В історії вже був прецедент, коли наступник Сталіна, Микита Хрущов, виступив із шокуючою критикою культу особи.

Мовляв Сталін став на шлях "масових репресій, на шлях терору, він діяв все ширше і плідніше через каральні органи, часто порушуючи при цьому всі існуючі норми моралі та радянські закони". Або ще уривок із доповіді: "Найгрубші порушення соціалістичної законності, катування... були санкціоновані Сталіним".

Але є нюанс – Сталін був вже мертвим на той час, коли Хрущов виступив із своєю історичною промовою. Тож, можливо, щоб засудити злочини Путіна, треба дочекатися, щоб він помер? Можливо.

Взагалі, судові процеси слід розглядати, як частину комплесної політики, на рівні з військовим захистом і дипломатичним тиском. Це питання історичної справедливості та покарання країни-агресора. І не варто девальвувати зусилля українських юристів у цьому напрямі".