Іноземні волонтери, які вчили англійської українських дітей у провінції, розповіли про свої враження (фото)

Про це розповідають Патріоти України з посиланням на журнал "Новое время".

Альфонсо Рейну Гарсіа, волонтер з Іспанії, викладав у Біловодську Луганської області

Іспанець Альфонсо Рейну Гарсіа приїхав у Біловодськ, що знаходиться за 90 км від окупованого Луганська, на два тижні на своїй машині, витративши на цей навчальний тур власну відпустку.

Його не злякало, що вирушити довелося "майже на війну": він працює в Україні понад два роки і розуміє, що на сході є цілком безпечні населені пункти. До Біловодська, наприклад, бої не доходили навіть у найгостріші фази конфлікту.

Від відпустки в Біловодську у іспанця залишилися яскраві враження. Його порадували підшефні – вони виявилися здібними і спортивними: мовляв, не курять, бігають, їздять на велосипедах. Єдине, чого їм явно не вистачає, – доступу до інформації. Альфонсо каже, що школярі нічого не знають про різні програми та можливості, які існують навіть у межах їхньої країни. А деякі навіть не хочуть використовувати рідкісний шанс позайматися з волонтером GoGlobal: в літній табір записалися близько 30 дітей, але щодня без пояснення причин заняття пропускали від 5 до 10 учнів.

Зате ті, хто приходив, виявилися вкрай мотивовані і активні. Діти, наприклад, охоче відгукнулися на пропозицію волонтера створити сторінку Біловодська в Вікіпедії англійською мовою і зараз збирають для неї дані.

Ідріс Сахрауї, волонтер з Алжиру, викладав у Козині, передмісті Києва

Ідріс Сарахуі в Алжирі – столиці однойменної північноафриканської країни – вчиться на програмі MBA і одночасно працює у великому банку. А у вільний час в складі комітету скаут-лідерів навчає понад 1 тис. хлопчиків лідерським навичкам.

Ідріс в захваті від свого першого візиту в Україну. "Моє перше враження тут – знайомство з дітьми, – зізнається він. – Я зустрів надзвичайно талановитих, особливих дітей. Вони активні, розумні. А ті, хто старший 13, ще й непогано володіють англійською".

Волонтер відзначає прагнення всіх дітей навчитися добре говорити англійською. Мова потрібна, щоб спілкуватися з людьми з інших країн, – і українські діти, за його словами, це розуміють.

На заняттях Ідріс не просто дає практичні навички підшефним – він ділиться з дітьми культурою рідної країни. Так, українських хлопців вразив розмір алжирських сімей, згадує іноземець, у якого найближче коло рідних складається з 14 осіб.

"Люди тут дуже гостинні й доброзичливі", – зазначає волонтер. Після чого з захватом починає згадувати про дегустацію приготованого українськими колегами борщу, а також про екскурсію в центр Києва, де його з радістю вітали багато перехожих. "Не думав, що Київ – таке туристичне місто", – зізнається він.

Ханна Мак Гьюг та Емі Гьюс, волонтери з Північної Ірландії, викладали англійську в Тернополі

Студентки Ханна й Емі знайшли інформацію про GoGlobal на сайті British Council. "Я багато подорожую, і кращий спосіб пізнати країну – це не туристична відпустка, а навчання або волонтерство", – говорить Ханна Мак Гьюг – майбутній дизайнер інтер'єрів з університету в Белфасті, яка зараз навчається за програмою обміну в США.

У Тернополі 22-річна Ханна і 20-річна Емі щодня проводили заняття для 34 дітей віком від 11 до 16 років. Їх аудиторією стала будівля молодіжної обласної бібліотеки.

Незважаючи на те, що школярі змішують мови, ірландські волонтери навчилися їх розуміти в 90% випадків. Адже їх головною метою було домогтися того, щоб діти подолали страх і заговорили англійською.

У дівчат багато вражень про країну, в яку вони прибули вперше. Емі завжди думала, що виглядає як типова ірландка – руде волосся, ластовиння. Але в Україні її майже завжди приймали за місцеву. "З нами всі хочуть поговорити. Ми відповідаємо, що нічого не розуміємо, але люди все одно говорять", – посміхається Емі.

Ірландки відзначають не тільки тернопільську привітність, але й те, що діти тут рано замислюються про шлюб. "Ми бачимо, що для молодих людей важливо раніше знайти собі пару. Учні відразу ж у нас запитали: а ви заміжня? А ми відповіли: та ви що, нам всього 20! "– каже Ханна.

Найбільше волонтерів порадувала мотивація учнів. "Багато хто з них вже можуть комунікувати англійською, вони хочуть побачити світ, це дуже важливо", – резюмує Емі.

Ернест Крома, волонтер з Великобританії, викладав у Першотравенську Дніпропетровської області

Ернест Крома, успішний фахівець в сфері IT і уродженець Лондона, нічого не знав ні про Україну, ні про викладання, поки не знайшов програму GoGlobal, розшукуючи благодійні ініціативи, яким міг би принести користь.

Волонтер зізнається, що спочатку хвилювався: про Україну він знав лише те, що напередодні знайшов в інтернеті, і картинка була не надто райдужною.

Але насправді все виявилося не так страшно. Найбільше Крома вразила дружелюбність і відкритість українців. "Українські люди неймовірно гостинні, вони постійно намагаються тебе нагодувати, – сміється британець. – По суті, кожен тут намагався зробити мене товстуном".

У 30-тисячному Першотравенську на півдні Дніпропетровської області викладач з Великобританії став справжньою знаменитістю, каже Ірина Бірюк, вчитель міської загальноосвітньої школи № 4, співорганізатор мовного табору.

Незважаючи на те, що табір тут створювали екстрено, та ще під час великих вихідних та державних свят, кожен день протягом двох тижнів на заняття приходили від 30 до 50 учнів з чотирьох міських шкіл.

Крім уроків, які тривали по дві з половиною години, діти грали, ходили в походи і на пікніки в компанії англомовних викладачів.

Сам Крома додає, що не очікував такого рівня англійської від українських учнів. "Вони вбирають знання з палаючими очима, це дивовижний досвід", – захоплюється волонтер.

Своїм підопічним він допомагає освоювати англійську і після від'їзду – багато учнів взяли у британця контакти і строчать йому повідомлення в месенджери. Природно, англійською.

Фатма Явуз, волонтер з Туреччини, викладала в селі Паланка Черкаської області

Турецький волонтер Фатма Явуз викладала не одна, а зі своєю дев'ятирічною донькою Алар, що також говорить англійською.

Вони виявилися чи не першими іноземцями, яких зустріли місцеві діти в своєму житті.

Фатма і в Туреччині викладає англійську, запрошуючи в країну іноземних волонтерів. Але сама волонтерством ніколи раніше не займалася. "Я дуже хотіла в село. Я працюю в місті і ніколи не викладала в селі", – розповідає Фатма, що живе на півдні Туреччини, недалеко від кордону з Сирією.

Шлях до сердець українських дітей вона знайшла швидко – за допомогою ігор і пісень. "Ігри розслаблюють дітей", – пояснює волонтер. Її навчальний принцип такий: короткі завдання, а потім ігри. Потім знову завдання, і знову пісні та ігри.

Про те, що в школі викладає туркеня, швидко дізналося все село. І Фатма стала місцевою улюбленицею, яку багато хто хотів би бачити у себе в гостях.

Подивившись на життя української глибинки, туркеня переконалася: в селі діти навіть більш мотивовані, ніж у місті. У них, мовляв, менше можливостей. І коли з'являється шанс зайнятися чимось цікавим, вони швидко хапаються за нього.