"Інвестори вже переглядають свої ризики щодо Росії": Нові санкції США вже починають ефективно діяти

Гості передачі «Ваша Свобода»: Максим Ялі, експерт з міжнародних відносин; Дмитро Некрасов, російський економіст; Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», експерт з енергетики. Американський Конгрес затвердив, а президент США підписав закон, який робить санкції проти Російської Федерації, Північної Кореї та Ірану частиною американського законодавства. Прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв охарактеризував рішення американських парламентарів, підтримане президентом Дональдом Трампом, як початок повноцінної торговельної війни.Зокрема він зазначив: «Надії на поліпшення наших відносин з новою адміністрацією США кінець. Росії оголосили повноцінну торговельну війну, але ми впораємося». Патріоти України пропонують вам ознайомитися із думками експертів з цього приводу.

Віталій Портников: Пане Ялі, чи погоджуєтеся Ви з оптимізмом керівника російського уряду, що ніякі санкції не змінять російської політики, в тому числі і агресивної?

Максим Ялі: Що Медведєв впорається, то у мене ніяких сумнівів немає. Так само, як і Путін та оточення. Різких кроків зі сторони Кремля, Путіна на Донбасі зараз все ж таки не слід очікувати.

Навіть переглянувши його інтерв’ю з Соловйовим, після того, як ці санкції були підписані, було чітко зрозуміло, що на даний момент так звана відповідь Кремля буде лише у скороченні персоналу, що торкнеться насамперед громадян Росії, технічних працівників, а не дипломатів-американців. Тому що насправді, навіть Путін це публічно визнав, немає ніяких важелів, економічного впливу, асиметричної відповіді на ці санкції.

Єдине, на що вони зараз сподіваються, що буде конфлікт поміж ЄС та США саме через санкції, які стосуються «Північного потоку-2». Ні на що інше вони сподіватися не можуть. До весни 2018 року, до президентських виборів в Російській Федерації, ніяким чином змінена політика Росії щодо України не буде. Це буде розцінено головним електоратом Путіна як слабкість, на що він піти не зможе.

І ще, враховуючи позицію Дональда Трампа, який сьогодні вже у твіті написав, що дуже стурбований загостренням і погіршенням американсько-російських відносин, слід враховувати, що він точно не буде робити ніяких жорстких кроків зі своєї сторони, він ще налаштований на налагодження відносин з Путіним. Якби цей пакет був відразу зроблений ще Обамою, мабуть, після Криму не було б і Донбасу.

– Переклад. Пане Некрасов, як Ви оцінюєте позицію Дмитра Медведєва, який говорить, що Росія впорається з новим, я сказав би, порядком санкцій, і не повинна ніяких змін робити у своїй політиці під тиском Заходу?

Дмитро Некрасов (переклад): Очевидно, що у короткостроковій перспективі санкції мало що змінюють. Найближчим часом російська економіка з ними впорається. Але також очевидно, що у довгостроковій перспективі санкції матимуть дуже серйозний, негативний вплив на російську економіку.

Це управління очікуваннями. З того, що написано в законі, з серйозного, окрім, можливо, «Північного потоку-2», нічого особливо й немає. Але всі інвестори розуміють, що тепер це ще на більш тривалий період, тепер це ще більш посилюється, і переглядають свої ризики стосовно Росії.

Очікування того, що буде гірше, саме по собі породжує погіршення ситуації. Тобто ці санкції саме у довготривалому часовому горизонті дуже шкідливі для Росії. У короткостроковому і середньостроковому часовому горизонті, умовно, до 5 років накопичені резерви однозначно дозволяють впоратися з будь-якими наслідками санкцій, особливо у такому вигляді, як запроваджені. Я не очікував би, щоб вони якось найближчим часом змінили свою політику.

– Один із головних аспектів цього санкційного рішення пов’язаний саме з енергетикою у широкому плані. Тому що можливі санкції США не тільки проти російських енергетичних корпорацій, які є по суті головним знаряддям підтримки нинішнього режиму Путіна, але й проти європейських концернів і корпорацій, які сприяють створенню альтернативних маршрутів для російського газу. Чи дійсно ці санкції так гостро позначаться на долі російської енергетики? І чи дійсно так сильно зачіпають європейські інтереси?... Чому така істерика, можна сказати, відчувається з приводу саме цього пакету?

Михайло Гончар: Це дійсно є істерика. Оскільки раціональних аргументів у європейської сторони, зокрема у німецької і австрійської, логічних контраргументів немає. У ключових документах Енергетичного союзу ЄС, який у 2015 році створений, віталася поява американського скрапленого газу на європейському ринку як ще один додатковий механізм збільшення конкурентності, таким чином зниження ціни на енергоресурс. І тому аргументи, що Європа без «Північного потоку-2» ніяк не зможе, виглядають просто смішно.

Американці, незалежно від того, яка адміністрація була в США, з часів Рональда Рейгана розуміли всю небезпеку російських трубопровідних проектів не просто для енергетичної безпеки Європи, а й для політики і для економіки європейської. У США чудово розуміли, що в Росії енергоресурси – це не просто товар, це зброя.

У даному випадку абсолютно логічний підхід: для того, щоб вдарити по Росії, треба вдарити по її європейських союзниках. Таких в принципі не багато. Це кілька достатньо великих компаній в Німеччині, в Австрії, частково у Франції.

Але от що важливо – ще санкції не почали діяти, а одна французька компанія із п’яти європейських партнерів «Газпрому» по «Північному потоку-2» вже зробила достатньо обережну, але чітку заяву, що якщо санкції будуть запроваджені, то вона дистанціюється від цього проекту, оскільки не бажає потрапити під прес американських санкцій. Далеко за прикладами ходити не треба. Німецький Deutsche Bank вже потрапив у 2015 році під американські санкції, коли допоміг через свій московський і лондонський офіс вивести гроші російських осіб в умовах, коли санкції вже ввели. Істерика окремих європейців цілком зрозуміла. Вони чудово розуміють: американці словами на вітер не кидаються.

Американський Конгрес зробив абсолютно правильний хід. Трамп – не цар. Просто небажання, наприклад, Трампа щось робити проти Росії не означає, що ті санкції не будуть імплементовані.

Але от що важливо – ще санкції не почали діяти, а одна французька компанія із п’яти європейських партнерів «Газпрому» по «Північному потоку-2» вже зробила достатньо обережну, але чітку заяву, що якщо санкції будуть запроваджені, то вона дистанціюється від цього проекту, оскільки не бажає потрапити під прес американських санкцій. Далеко за прикладами ходити не треба. Німецький Deutsche Bank вже потрапив у 2015 році під американські санкції, коли допоміг через свій московський і лондонський офіс вивести гроші російських осіб в умовах, коли санкції вже ввели. Істерика окремих європейців цілком зрозуміла. Вони чудово розуміють: американці словами на вітер не кидаються.