Кастро виснажив Кубу "до ручки" своїм правлінням

У статті на смерть Сміта сказано, що він «підвищив якість некрологів Post», тобто це була його спеціальність. Він завідував в газеті відділом некрологів і епітафію Фіделю написав заздалегідь, як це часто трапляється в журналістиці, та ось герой пережив автора.

Про це пише журналіст Володимир Абарінов у статті «Довгожитель», – повідомляє Радіо Свобода

Фідель Кастро взагалі пережив усіх своїх сучасників. Скільки разів його ховала світова преса? Колега-іспаніст каже: не менше восьми. В наш час фейків нелегко повірити у смерть кого б то не було, тим більше вождя, який був завжди. Втім, про це написав Маркес: «А він в цей час, сидячи в своєму сховку, дивувався в розгубленості: «Чому, чорт забирай, нічого не змінилося в цьому світі після моєї смерті? Як це може бути, що сонце, як і раніше сходить і заходить, і навіть не спіткнеться? Чому, о матір моя, неділя залишилося неділею, а спека тієї ж нестерпною спекою, що і при мені?»

Я не схвалюю бурхливу радість маямських кубинців – просто тому, що вважаю, що смерть заслуговує поваги. Не чиясь конкретна смерть, а смерть як інститут і велика таємниця буття. Але і віддавати Кастро належне, дякувати за те, що він був більш гуманним диктатором, ніж Пол Пот чи Іді Амін, язик не повертається. «Людина-епоха»? Це якийсь страшний гротеск: туди їй і дорога, цій добі, і чим швидше, тим краще.

Сьогодні багато хто вже не знає, що Куба стала незалежною державою завдяки США. Саме Америка відвоювала острів у Іспанії – і аж ніяк не поневолила, не розчленувала і не пограбувала його, а оголосила вільним. Позашлюбний син цукрового плантатора і його служниці, Кастро був вихований отцями-єзуїтами і пішов по юридичній частині, але в університеті перейнявся лівою антиімперіалістичною ідеологією, яка, з іншого боку, була і антикомуністичною. Режим Фульхенсіо Батісти, повалений Кастро, зовсім не був зразком демократії, але кастристський режим нагадував її ще менше.

Марксистом-ленінцем Кастро став вже після перемоги революції, коли його прибрала до рук Москва в особі молодого офіцера КДБ Миколи Леонова. Як і багато країн «третього світу», Куба зробила соціалістичний вибір, до якого додавалася щедра безоплатна допомога Радянського Союзу.

Режим Кастро приніс багато зла власному народу і народам інших країн, наприклад, Анголі, де воював кубинський експедиційний корпус. Влітку 1962 року Кастро і Микита Хрущов поставили світ на межу ядерної війни своєю авантюрою з розміщенням радянських ракет на острові. Гавана інспірувала прокомуністичних інсургентів по всій Латинській Америці та всіляко сприяла їм. Коли в жовтні 1983 року президент США Рональд Рейган військовою силою позбавив Гренаду від марксистського уряду, з документів, захоплених там, стало ясно: метастази радянської експансії у Західній півкулі досягли фази прямої загрози. Саме Куба була головним плацдармом цього наступу. Відступати далі було нікуди, і Рейган всерйоз взявся за Латинську Америку.

З розпадом Червоної Імперії Зла і Тюрми народів - Радянського Союзу Куба стала ще сильніше зубожіти, а населення Флориди поповнюватися все новими біженцями з острова. Серед них виявилися і близькі родичі вождя – дочка, онучка, два племінника. Кастро виснажив країну до дна своїм нескінченним правлінням. Деякі ставлять в заслугу Кастро той факт, що він не сколотив капіталу за народний рахунок, не допускав корупції, не купався в розкоші. Тут є з чим посперечатися: відома роль Куби в наркобізнесі, наприклад. У будь-якому випадку аскетизм диктатора – не така вже рідкість. При наявності абсолютної влади золоті унітази якось ні до чого.

У Юрія Трифонова є розповідь про учасника першої Олімпіади:

«– Він каже, що він переможець Олімпійських ігор.

– В якому виді? – запитує Борька.

– У всіх, – каже Базиль, вислухавши відповідь старого. Колись він зайняв останнє місце в бігу на чотириста метрів, але тепер він переможець. Всі померли, а він живий».

Ну ось і довгожитель добіг до фінішу. Решту йому скажуть на тому самому головному й останньому суді, куди покличуть нас усіх.