Хіти тижня. Новий винищувач для України: "Чому нам вигідний пакистано-китайський JF-17 Thunder", - ЗМІ (фото, відео)

Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадкованими ще від СРСР літаками МіГ-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачами Су-27 (48 одиниць), штурмовиками Су-25 (24 одиниці) та бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць). Однак, всі вони в середньотривалій перспективі потребуватимуть заміни, адже термін експлуатації їх добігає кінця в 2025-му році, а враховуючи п'ятирічний період необхідного навчання як льотного складу, так і обслуговуючого персоналу, плюс постачання нових літаків за контрактом, визначатись з заміною потрібно не пізніше 2020-го року, - йдеться в матеріалі Depo.ua, передають Патріоти України.

Ппакистано-китайський багатоцільовий винищувач-бомбардувальник JF-17 Thunder (або просто JF-17, або "Грім"), який також відомий під назвою Chengdu FC-1 Xiaolong ("Лютий Дракон").

JF-17 Thunder – це легкий однодвигунний багатоцільовий винищувач-бомбардувальник 4-го покоління спільної пакистано-китайської розробки. Він розроблений та виготовляється пакистанською компанією PAC (Pakistan Aeronautical Complex) та китайською компанією (CAC) (Chengdu Aircraft Corporation). JF-17 може використовуватись для повітряної розвідки, як штурмовик і як винищувач-перехоплювач.

JF-17 розроблявся в основному для задоволення вимог ВПС Пакистану, як доступний, сучасний, багатоцільовий винищувач – щоб однією моделлю замінити застарілі винищувачі Dassault Mirage III, бомбардувальники Nanchang Q-5 і перехоплювачі Chengdu J-7. Другою задачею було створити недорогу альтернативу винищувачам з Заходу на експорт.

Цей проект народився після того, як Пакистан і Китай окремо зазнали невдач у розробках своїх винищувачів спільно з американською авіабудівною компанією Grumman (американці вийшли з обох спільних проектів через санкції, накладені урядом США проти Пакистану і Китаю в 1989-му році). У підсумку в 1995-му році Пакистан та Китай підписали меморандум про наміри спільного проектування та розробки нового винищувача і протягом наступних кількох років відпрацювали деталі проекту. В червні 1995-го року, щоб забезпечити "розробницьку підтримку", до проекту приєдналась російська компанія-виробник винищувачів МіГ. У підсумку літак вийшов зовні дуже схожим на радянський МіГ-21.

25 серпня 2003-го року вперше піднявся у небо прототип, а вже 3 вересня 2003-го відбувся перший офіційний політ нового літака, який тоді ж отримав позначення JF-17 (Joint Fighter-17). Серійне виробництво почалось у 2007-му році: літаки виготовлялись у Китаї і у розібраному стані надходили в Пакистан, де збирались і брались на озброєння місцевими ВПС.

Сьогодні літак випускається у чотирьох версіях:

- JF-17 Block 1 – базова версія, одномісний винищувач;

- JF-17 Block 2 – покращена версія одномісного винищувача, випускається з 2013-го року;

- JF-17 Block 3 – ще більш покращена версія одномісного винищувача, випускається з 2017-го року;

- JF-17B – двомісна версія, створена на базі JF-17 Block 2.

JF-17 є монопланом з середньорозташованим дельтовидним крилом, одним двигуном в хвостовій частині фюзеляжу і однокілевим хвостовим "оперенням". Повітряний каркас виконаний з напівмонококової структури, побудованої переважно з алюмінієвих сплавів. Повітряна рама розрахована на термін служби 4000 польотних годин або 25 років, а перший капітальний ремонт здійснюється після 1200 годин польоту.

"Начинка"

Кабіна покрита прозорим акриловим куполом, що забезпечує пілоту всебічний огляд на 360 градусів. Також кабіна обладнана ручкою управління, що розміщується по центру, і ручки дросельної заслінки, розташованої зліва від пілота, а крісло обладнане катапультою, яка спрацьовує навіть при нульовій висоті і нульовій швидкості.

Кабіна JF-17 має три великих багатофункціональних кольорових дисплеї (MFD), які надають базову інформацію про польоти, тактичну інформацію та інформацію про двигун, паливо, електрообладнання, гідравліку, систему управління польотом та системи контролю навколишнього середовища, та смарт-дисплей для підняття голови (HUD) з вбудованою можливістю генерування символів. Також HUD і MFD можуть бути налаштовані для показу будь-якої доступної інформації.

Система управління польотом (FCS) містить звичайні елементи керування зі збільшенням стійкості по осі нишпорення і обертання, а також цифровою системою "fly-by-wire" (FBW) на осі крокування. Передні ребра / закрилки та закрилки задньої кромки автоматично регулюються під час маневрування для підвищення продуктивності повороту.

JF-17 має систему оборонних засобів (DAS), що складається з різних інтегрованих підсистем. Попереджуючий приймач радара (RWR) надає дані про напрямок і близькість ворожих радарів, а пакет радіоелектронної боротьби (EW), розміщений в обтічнику на кінці хвостового плавника, попереджає про ворожі радари. Пакет EW також пов'язаний із системою попередження про наближення ворожих ракет (MAW).

Гордістю JF-17 є приціл, встановлений на спеціально розробленому електрооптичному шоломі (HMS). Він відстежує рух голови і очей пілота, спрямовуючи ракети на візуальну мішень пілота. Крім цього, зовнішній носій лазера для націлювання на день / ніч може бути інтегрований з авіонікою для керування лазерними бомбами.

Система зв'язку включає в себе дві VHF / UHF радіостанції. VHF-радіозв'язок має можливості для передачі даних для зв'язку з наземними центрами управління, літаками раннього попередження і контролю та бойовими літаками з сумісними даними для мережевого озброєння, а також підвищення обізнаності щодо ситуації.

Починаючи з 2017-го року на JF-17 встановлені системи прицілювання Aselsan's ASELPOD, що значно розширило можливість винищувача для нанесення точних ударів.

На винищувачах JF-17 використовується російський турбовентиляторний двигун RD-93, який є різновидом двигуна RD-33, що використовується на винищувачах МіГ-29. Китай намагається відійти від російських двигунів, замінивши їх на вітчизняні WS-13, однак поки безуспішно. А Пакистан взагалі відмовився від заміни і проголосив бажання й надалі співпрацювати з Росією і отримувати нові двигуни від неї напряму.Паливна система літака складається з внутрішніх паливних баків, розташованих у крилах і фюзеляжі місткістю 2330 кг, які заправляються за допомогою системи одноразової заправки. Внутрішні баки можуть бути доповнені зовнішніми паливними баками: один 800-літровий резервуар може бути встановлений на жорсткій точці підвіски літака під фюзеляжем і два 800-літрові або 1110-літрові резервуари можуть бути встановлені під крилами.

Всього JF-17 має 7 точок підвіски (2 – на кінчиках крил, 4 – під крилами, 1 – під фюзеляжем), які використовуються для перенесення різних видів зброї, додаткових паливних баків, чи іншого обладнання загальною масою до 3629 кг.

Озброєння

JF-17 має внутрішнє і зовнішнє озброєння. Внутрішнє озброєння складається з двоствольної 23-мм гармати Грязева-Шипунова ГШ-23-2, розташованої під впускним отвором повітря з боку порту, яку можна замінити на 30-мм гармату ГШ-30-2.

Зовнішнє озброєння складається з ракет повітря-повітря та ракет і бомб повітря-земля, які кріпляться на згадані 7 точок підвіски. Усі точки підвіски зв'язані за допомогою архітектури шини даних MIL-STD-1760 з системою керування запасами, яка здатна інтегруватися зі зброєю будь-якого походження. Принаймні, так стверджують розробники.Використання

Станом на сьогодні JF-17 Thunder перебуває на озброєнні лише Пакистану, М'янми і Нігерії. Що цікаво: на озброєнні Китаю цей літак не перебуває.

ВПС Пакистану мають на озброєнні більше сотні одиниць JF-17 різних модифікацій. Фактично, зараз це основний бойовий літак цієї країни.

М'янма у 2015-му році замовила 16 літаків JF-17 і станом на кінець 2018-го року отримала перші 6 штук.

Нігерія почала цікавитись JF-17 ще у грудні 2014-го року, у 2016-му підписала контракт з Пакистаном на поставку трьох винищувачів на загальну суму 184,3 млн. доларів (61,4 млн за одиницю), однак досі не отримала жодного.

Також інтерес до пакистано-китайського винищувача проявляють ряд інших країн, серед яких: Азербайджан, Алжир, Аргентина, Катар, Єгипет, Іран, Ліван, Малайзія, Марокко, Саудівська Аравія, Шрі-Ланка і Уругвай. Всіх їх приваблює в першу чергу низька ціна літака.Вартість

Вартість JF-17 Thunder і справді дуже демократична. На версії JF-17 Block 1 висить цінник 25 млн доларів, версію JF-17 Block 2 можна придбати за 28 млн доларів, а JF-17 Block 3 має надійти на експорт з ціною у 32 млн доларів.

Однак, вказані цифри стосуються лише вартості безпосередньо літака. Країни, які лише переходять на JF-17 Thunder мають додатково враховувати витрати на навчання персоналу і інші супутні стартові витрати. Тій же Нігерії стартова партія обійшлась у 61,4 млн за літак.

Все це робить його трішки дорожчим за китайський Chengdu J-10 (41 млн доларів за одиницю), однак не варто забувати, що JF-17 Thunder є більш сучаснішим винищувачем.

Зрештою, як ми вже не раз писали, не ціна є визначальним фактором при виборі реактивних винищувачів. В значній мірі рішення окремо взятої країни залежить від офсетних програм, які можуть запропонувати компанії-виробники, а також від геополітичної кон'юнктури.

Чому цей варіант може бути вдалим для України

Як завжди, тут є декілька моментів. По-перше, як вже було сказано, китайські винищувачі четвертого покоління дешевші за всі європейські і американські аналоги. А в умовах обмежених фінансових ресурсів України це має далеко не останнє значення.

По-друге, для нашої країни достатньо привабливою виглядає можливість підписати угоду з пакистанською компанією PAC та/або китайською компанією CAC (продавати JF-17 можуть обидві компанії) ще й з точки зору потенційного заробітку. Справа в тому, що ані пакистанці, ані китайці досі не мають свого представництва у Європі. У той же час Україна, яка має потужну науково-технічну базу, могла б стати своєрідним логістичним хабом для JF-17 Thunder, а то й відкрити у себе обслуговуючий, виробничий чи інженерно-конструкторський філіал. Особливо в частині реактивних двигунів, з якими китайці традиційно мають проблеми.

Ну і по-третє, JF-17 мають свіжий досвід бойових дій. В ході недавнього прикордонного конфлікту між Індією і Пакистаном в лютому 2019-го року навіть відбувся повітряний бій між ВПС обох країн, у результаті якого пакистанський JF-17 збив індійський МіГ-29 (за іншою версією це зробив пакистанський F-16). Для України, яка перебуває у стані війни з Росією, цей фактор є далеко не останнім.

Хоча, є й причини, які змушують добряче подумати перед тим, як віддавати перевагу китайцям. Знову ж таки, вічне питання усієї китайської техніки, це якість – якою вона буде за таку ціну? І тут головне не прогадати – щоб не сталось, як в 1990-х з автомобілебудуванням, коли ми відмовили німецькому Volkswagen заради корейського Daewoo. Що з того вийшло – всі прекрасно знають.

Також достеменно невідомо, скільки часу триває підготовка льотного складу та обслуговуючого персоналу. А це досить важливий фактор.Як би там не було, та якщо Україна не почине вирішувати питання реформування ВПС вже зараз, то через кілька років може взагалі без авіації залишитись. Ми й так дотягнули питання до тої межі, що нам скоро будь-який "секонд-хенд" буде за щастя. Головне тут – не піти шляхом в нікуди і не скуповувати по всьому світу старі радянські МіГ-и і Су-шки, відтерміновуючи тим самим вкрай важливу реформу.