КНДР, Україна і ракетний скандал: "Щоб тебе не сприймали як дикуна, не ходи в шкурі мамонта. Перевдягнися" - Портніков

В історії з "українськими двигунами" для північнокорейських ракет уваги заслуговує перш за все не сама публікація у США, а реакція на цю публікацію українців. Про це пише на сайті Еспресо.TV журналіст Віталій Портніков, передають Патріоти України, продовжуючи:

У публікації - практично ніякої конкретики, з одного припущення випливає інше. Можливо, північнокорейський двигун базується на радянських двигунах. Можливо, ці двигуни були придбані або вкрадені - в Україні або Росії, ми не знаємо.

Можливо, вони були вкрадені саме в Україні, бо ж в цій країні живуть бідні люди, яких просто підкупити. Можливо, дали грошей охоронцю складу, який і виніс необхідні двигуни. А, можливо, співробітнику конструкторського бюро «Південне». А, можливо, це відбувалося не в Україні, а в Росії. А, може бути, взагалі не відбувалося.

Тому що саме розслідування базується на принципі, що північнокорейські вчені в принципі не могли створити необхідні технології за такий короткий час. Але це - припущення, яке засноване виключно на уявленнях авторів про рівень розвитку авторитарних країн типу КНДР. А ми з власного досвіду знаємо, що в таких країнах шкодують гроші на все, окрім ВПК.

У Радянському Союзі технології не тільки крали, але і створювали - при тому, що розробка звичайної побутової техніки була проблемою. КНДР - копія Радянського Союзу сталінських часів.

При цьому не можна виключати не тільки крадіжки технологій, але і крадіжки мізків - я цілком повірю, що Пхеньяну могли допомогти колишні радянські або китайські фахівці. А, може бути, це була і не крадіжка, а свідоме рішення Москви або Пекіна, чому б і ні. Але це - теж абстрактне припущення.

Автор дослідження Майкл Еллеман говорить про те, що Україна «може виправдатися» і провести розслідування. Але перше розслідування, яке необхідно провести повинно стосуватися того, як сам пан Еллеман прийшов до висновків щодо українського сліду.

Дослідник говорить про «два джерела», які часто відвідують Україну - але не хоче називати імен цих людей. Цілком допускаю, що він, як це нерідко буває в подібних випадках, вигадав ці джерела. Але якщо не вигадав, то перше, що нам необхідно знати - це те, що Майкл Еллеман не хоче говорити.

Перше - це імена його американських інформаторів. Після цього у американських і українських спецслужб не буде особливих труднощів з'ясувати коло контактів цих людей, рівень їх інформованості та реалістичності.

Непогано було б дізнатися, наскільки поїздки в Україну перетиналися - чи ні - з поїздками до Росії. І тільки за результатами цього розслідування необхідно буде вирішувати, чи є привід для реального розслідування, пов'язаного з українським слідом.

Тому що в основі даних, які оприлюднені в Сполучених Штатах, може бути не конспірологія, а елементарна дурість. Так, дурість - а що в цьому небаченого? Звичайно, конспірологічна теорія приємніша - і для нас, і для влади. Це все спеціально запустили, щоб позбавити Україну можливості отримати летальну зброю. І запустили саме тоді, коли йдуть жваві дискусії про це. І запустили саме на сторінках «Нью-Йорк Таймс», цього рупора демократів, які завжди були проти передачі нам летальної зброї. І взагалі за цим стоїть Москва.

Добре б, якщо так - значить, ми в центрі американської політики. Але, на жаль, для американського обивателя - а обивателем може бути і дослідник, і журналіст - корейці, росіяни і українці - пересічні дикуни. Хіба українці розбираються в тонкощах відносин між хуту і тутсі в Руанді і Бурунді? Хіба вважають важливим з'ясувати, хто насправді правий, а хто винен? Хіба не думають, що той, кого б'ють, теж живе в минулому столітті?

Ось і з нами також. Зрозуміло, що є «хороші хлопці», які за нас - українці. І «погані хлопці», які проти - росіяни і влада КНДР. Але всі вони там бігають в шкурах мамонтів. Тому не складно припустити, що якщо одному з них запропонували нову шкуру мамонта, він за неї віддав ракетний двигун. І нехай тепер доведе, що йому не потрібна була шкура.

Це, повторюю, не проблема. З такого типу мисленням я стикаюся щодня. І я радий, що тепер воно нерідко артикулюється на вищому рівні, президентом США - щоб не було зайвих ілюзій.

Проблема в тому, що багато моїх співвітчизників дійсно поводяться так, ніби вони - дикуни. Вони готові повірити в будь-яку брехню, яку розповідають про їх власну країну, аби тільки ця нісенітниця відповідала їхнім уявленням про Україну.

Ще краще - якщо нісенітниця зачіпає інтереси влади, хоча в дослідженні ніде не згадуються терміни отримання КНДР нібито українських двигунів (але ж на їхню модифікацію потрібен був час). Те, що інтереси влади, інтереси держави і інтереси громадянина в питаннях зміцнення обороноздатності країни і її репутації збігаються, ці люди не хочуть - або не можуть зрозуміти. І вони є куди більш небезпечними, ніж будь-який недобросовісний дослідник або сумлінний провокатор.

Якщо ти не хочеш, щоб тебе сприймали як дикуна, який ходить в шкурі мамонта, не ходи в шкурі мамонта. Перевдягнися.