
Осип Мандельштам (1891-1938)
Я рожден в ночь с второго на третье
Января в девяносто одном
Ненадежном году — и столетья
Окружают меня огнем.
Сегодня исполняется и 80 лет со дня написания бессмертных строк:
Мы живем, под собою не чуя страны,
Наши речи за десять шагов не слышны,
А где хватит на полразговорца,
Там припомнят кремлёвского горца.
Его толстые пальцы, как черви, жирны,
А слова, как пудовые гири, верны,
Тараканьи смеются усища,
И сияют его голенища.
А вокруг него сброд тонкошеих вождей,
Он играет услугами полулюдей.
Кто свистит, кто мяучит, кто хнычет,
Он один лишь бабачит и тычет,
Как подкову, кует за указом указ:
Кому в пах, кому в лоб, кому в бровь, кому в глаз.
Что ни казнь у него — то малина
И широкая грудь осетина.
Ноябрь 1933
Удивительно, что после таких стихов он еще прожил 5 лет...
Повернення «Червоного герцога»: чому Рішельє знову актуальний. Сьогодні, спостерігаючи за реалізацією нової стратегії США — від Стратегії нацбезпеки (NSS-2025) до ініціативи Ради миру (Board of Peace) — я бачу, як «Червоний герцог» повертається у світо...
Світ, у якому союзник стає здирником, партнер — деспотом, а міжнародні закони відкрито підганяють під сильних, потрібно ламати. Навіть якщо це загрожує болем і поневіряннями. Минулий Всесвітній економічний форум у Давосі запам'ятається не звичними футу...