"Кому война, а кому мать родна": Як спекулюють на "блокаді", - журналіст

Щодо окупованих територій давно уживаним стало слово «блокада». Блокада, якої насправді ніколи не було. Було штучне витіснення українських товарів для громадського споживання, які були замінені товарами російського виробництва. Так пише журналіст Валентин Торба, повідомляють Патріоти України з посиланням на "День", цитуючи далі:

"Давно спекулюють політики, блогери та просто «диванні експерти» на словах «відрізати», «самі хотіли», «ходили ж на референдум»... На навіяні десятиріччями старі стереотипи нашарувались нові, вже закріплені кров'ю, біллю, страшною пам'яттю і непримиренною образою. А разом з тим із Щастя на Луганськ щоночі курсують фури - чийсь великий заробіток. Насправді військові вам скажуть, що такого бути не може, адже міст біля Щастя щільно замінований і на ніч просто так його не розмінувати. То правда, адже товари, за твердженням місцевих, курсують не через цей міст, а західніше - через село Жовте. Проте нині на полицях Луганська переважно російські товари, які продаються за російські рублі. Щоправда, можна також ще зустріти продукцію «Рошен». Та обіг цих товарів ніяк не порівняти з обігом у сусідній Донецькій області. Головні гроші «крутяться» там.

«Луганщина бідна, - говорить мені один із колишніх місцевих чиновників, - тут не заробиш. От на Донеччині, там да... Там вугілля ешелонами. Один підпис у Києві на дозвіл роботи з тим чи іншим вугільним підприємством - це статки на покоління. І онукам, і правнукам залишиться...».

Інший, вже нинішній луганський чиновник, що переселився до Сєверодонецька, в безпосередній розмові поділився: «Ця війна не скінчиться ніколи. Гроші, які циркулюють на лінії розмежування, шалено збагачують конкретних людей по обидва боки війни. Яник відпочиває...». Пан К-ко запевняє, що не виправдовує президента-втікача, але наголошує, що статки, які робляться за цієї влади, за своїм масштабом і цинізмом шляхів їх надходження дають суттєву «фору» Януковичу.

Я ж пригадую, як на початку вересня 2014-го можна було майже без особливих перешкод (інколи кілька разів на тиждень) перетинати блокпости через Малинівське лісництво (що у Станиці Луганській). Але вже згадане слово «блокада» російська пропаганда навмисне використовувала за аналогією з «блокадою Ленінграда», ну і, відповідно, українськими «каратєлями» і «фашистами». Так у Луганськ на своєму «москвичу» з Петрівки, що тепер біля вже відомого на всю Україну містечка Щастя, привозив молоко чоловік із сином. На свій страх і ризик і, по всьому видно, не завжди заради заробітку. Для нього це вже тоді стало місією - привезти в Луганськ, що був без світла, зв'язку і подекуди навіть води, молочні продукти. А якщо забажаєш - навіть ковбасу. І головне - розповіді про те, як там, де «укропи»... А, там на вільній території, за розповідями молочника, було все. І молоко, і ковбаса, і мир, і «цивілізація» - слово, на якому він наголошував. А тут - у Луганську - тільки страх і порожнеча. Порожнеча в крамницях, що зачинялись одна за одною, на вулицях, де під вечір панувала комендантська година, і в перспективах. Ставлення до перспектив було і залишається основним маркером на адекватність, після якого чітко можна зрозуміти, чи варто продовжувати з людиною розмову. Та про це далі...

Ніхто не знає, які вітри мають дмухати з європейського Заходу, щоб зрештою вивітрився сморід корупції, що давно став складовою не лише стосунків, але й ментальності. Війна давно за ці півтора-два роки стала для когось годівницею на тлі тисяч трупів, сотень тисяч зламаних доль і кривавої ріки, що пролилась між сім'ями і територіями".