"Кремль блефує. Росія корчиться від західних санкцій", - Шевцова

"Блефують кремлівські експерти. «Ліберальній демократії доведеться відступити. Процес розпаду і створення майбутнього світового порядку триватиме ще кілька десятиліть. У Росії є гарні можливості активно вплинути на його формування», – обіцяють оракули (політолог Сергій Караганов). Але як впливати, перебуваючи в ізоляції та під санкціями? Нарешті, майстер-клас з блефу дає сам президент Володимир Путін: «Ми точно обігнали всіх наших, так би мовити, партнерів і конкурентів. Високоточної гіперзвукової зброї поки ні в кого немає... І тому ми в цьому сенсі почуваємося впевнено».

Щоправда, очевидно, розуміючи, що звична пісня може втратити переконливість, президент переходить до шантажу блефом: «Ми взагалі нічого не боїмося. Далеко не скрізь, не у всіх країнах є така схильність громадян життя своє віддати за Батьківщину, а у нас є».

І їх немов спустили з ланцюга, орава телеекспертів заверещала: «Війна!» Коротше, переконуємо Захід, що готові на кров, якщо Захід не допоможе Кремлю зберегти обличчя (зокрема і перед власним народом). Лякаємо божевіллям. Втім, телеекран, який піниться слиною свідчить, мабуть, про реальний розлад психіки.

Ще недавно блеф працював. Ліберальні демократії відступали перед російським нахрапом. Але, очевидно, допекло і блеф приніс «обратку». Обрезклі демократії нарощують м'язи і огризаються. Замість звичного «залучення» Росії, Захід оточує Росію загороджувальним ровом, запихаючи росіян до лепрозорію. Замість того щоб створити Не-Захід і стати його лідируючою силою, Росія створює Новий Захід, в якому для неї немає місця.

А як же зустрічі на вищому рівні – з Макроном, Меркель і скоро з Трампом, не говорячи вже про дрібнішу пташку? Не будемо марно сподіватися : це західна участь в російському блефі. Вони безнадійні, говорить західна еліта. Тому, можна їм і підіграти та вгамувати їхню агресивність! Насправді західне суспільство консолідуються навколо ідеї «Росія – ворог». Там на сцену виходять свої пацани, що будують кар'єру на русофобії. От щойно один з них – Джон Болтон, помічник Трампа з нацбезпеки, пояснював президенту Путіну, чому Америка виходить із системи взаємного ядерного стримування.

Найбільше приниження для Кремля – це те, що Америка збирається викинути на смітник зобов'язання, які є гарантією паритету РФ зі США, отже, символом російської державності, Викидає зовсім не тому, що американці раптом перейнялися російськими порушеннями. Америка руйнує біполярність з Росією, бо їй потрібна свобода рук для формування іншої біполярності – з Китаєм. У цьому танго Росія – третій зайвий.

Звісно, щоб повернути увагу Америки, можемо взяти участь в гонці озброєнь. Якщо хочемо зламати собі шию. Змагатися у військовій гонці, маючи військовий бюджет у $46 млрд., з країною, яка витрачає на військові потреби $700 млрд. (Додамо сюди Велику Британію з її військовим бюджетом у $60 млрд. і Францію з Німеччиною, які мають військові бюджети по $40 млрд.) – це і є приклад державного самогубства. Що і довів СРСР у 1991 р.

Процес відтворення російського блефу змушує поставити питання про адекватність тих, хто зробив блеф способом життя. Якою мірою ті, хто блефує розуміють, що вони роблять? Хоча вже неважливо. Зовсім неважливо. Важливим є те, що кремлівський шантаж блефом означає, що цей ресурс вичерпується. Влада вже не може передбачити результати свого покеру. А надто, блеф, як ми бачимо, руйнує простір існування Росії, ліквідуючи дорожні знаки для безпечної траєкторії держави. Настає час «Російської Рулетки».