Як реформувати і вивести з кризи економіку України, - Лановий

Економічна деградація України та жебрацький рівень життя більшості громадян поглиблюються внаслідок фінансового розладу в країні. Особливо страждають від чинної політики банківський сектор, державні фінанси та песійне забезпечення. Цим ключовим сферам, без яких неможливі структурно-технологічні трансформації економіки, приділимо увагув цій статті економіста.

Зокрема, мова йде про Фіктивне банкрутство - псевдокапіталізацію мегабанку - декапіталізацію економіки. Що буде з кредитними портфелем банка після мегаоборудки? Очевидно, він майже не зміниться. Нова адміністрація не взмозі знайти нових високоприбуткових клієнтів - суб'єктів господарювання: бюрократичний статус банку буде обумовлювати його інерційну поведінку. Отже збитковість і неплатіжоспроможність банку, яка спричинена кризовим станом його клієнтської мережі і наступною зловмисною політикою його керівництва, не будуть подолані.

Перетворення приватного банку у державний не зробить його більш ефективним суб'єктом кредитування. За нових умов високі проценти за депозитами державний банк може нараховувати лише за високої інфляції (вона допомагає йому заробити доходи на поверненні знецінених кредитів і депозитів), а гарантії повного повернення вкладів є незаконними. Можна сказати, що слова гаранта повисають у повітрі.

Як бачимо, ситуація складна і викликає небезпідставну тривогу. Ми втрачаємо великий депозитно-кредитний банк, не відбувається його структурна санація, ще далі звужується позичковий ринок країни, а прогалини у балансі мегабанку будуть ліквідовуватися за рахунок втрат інших суб'єктів національної економіки (господарських осіб і громадян) через інфляцію або неповне погашення боргу перед ними.

Як мені видається, відбувається масштабна афера, доволі типова для наших реалій, коли приватні бізнесмени-олігархи крадуть великі суми, а держава бере на себе зобов'язання по відшкодуванню нанесених олігархами втрат економіці. Чи не так поступали власники інших олігархічних банків, які покинули країну, спустошивши перед цим рахунки своїх фінансових установ? Їм на згадку відкривають кримінальні провадження, але ніхто не збирається доводити їх до кінця.

Зрозуміло, що надзвичайний інцендент з Приват-банком не минеться просто так і завдать у найближчому майбутньому серйозного удару по всій економіці: по скороченню ресурсів банківської системи, зменшенню інвестицій, падінню обсягів виробництва, зниженню реальних доходів населення і т.п.

«Великий стрибок» від Гройсмана і форсоване руйнування грошової системи

Розгортання подій у 2017 році, як говорилося вище, викликають занепокоєння. Нагадаю, що в історії не було випадків виходу економік з кризи за нестійкої грошової одиниці. І викладена у I частині цієї статті послідовність дій за моделлю максимального накопичення капіталу містить, як одне з ключових завдань, досягнення стабільності гривні. Але поки що дії влади підштовхують до негативних висновків у цьому питанні.

Можемо передбачити у 2017 році великі обсяги необгрунтованого збільшення грошової маси, яка буде сильно тиснути на ставку валютного курсу гривні та зростання цін. Продовження цих процесів в черговий раз зменшить інвестиційні засоби економіки, і гальмуватиме відновлення банківських вкладів громадян. А нестача кредитних ресурсів банків спричинятиме утримування недоступно високих комерційних позичкових процентних ставок, що позбавить підприємства необхідних обігових засобів.

Рішення ж уряду щодо стрибкоподібного підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн. у мене асоціюється з «великим стрибком» Мао дзе дуна, який у середині 60-х років у часи «культурної» революції зобов'язав усіх селян побудувати на своїх ділянках доменні пічі і вручну виплавляти чавун. Гаслом було вихід Китаю у світові металургійні лідери. Тепер маємо «великий стрибок» Гройсмана у світле майбутнє одним розчерком пера з 1 січня 2017 року. Скорочення робочих місць і зростання дефіциту бюджету та пенсійного фонду. Маємо малограмотного галасливого українського Мао дзе дуна. Чим закінчилися «культурна революція» і «великий стрибок» нагадувати не треба?

Жебрацькі пенсії - наслідок ліквідації підприємництва і еміграції капіталу

Старі люди у нащій державі - обуза для всіх, особливо для чинуш-корупціонерів. Обнагліли до того, що за 3 останні роки у декілька разів знизили рівень життя пенсіонерів: ціни зросли у 2,8 рази (а якщо розраховувати індекс для групи товарів і послуг, що споживають старі люди, то ріст цін - більше ніж у 3,2 рази). Рівень же пенсій та інших допомог престарілим підняли лише на 10 %. Я вже не кажу, що з пенсій працюючих пенсіонерів почали вилучати 15% податку, отже реально виплати впали ще дужче. А ще - зменшили бюджетне фінансування медицини, щоб не так довго мучилися у злиднях люди похилого віку. Всі про це знають і мовчать. А це - злочин, за який треба відповідати. Це сором для нації, для країни. Якими ми виглядаємо в очах європейських народів, де похилі люди та інвалюди на особливому утриманні і піклуванні держави? І ми з такою, вибачте, пикою лізимо в Європу? І думаємо, що цього ніхто не бачить?

Дивуємось, чому нас виключили зі складу потенційних членів Євросоюзу. А як можна прийняти до складу Союзу країну, яка своїм відношенням до пенсіонерів показує, що вона не відповідає одному з головних критеріїв членства - культурному критерію? Втім вже зрозуміло, що сьогоднішні українські керманичі в ЄС не поспішають: їм краще грабувати народ без нагляду з боку європейців.

Урядовці пояснюють, що приниження і знущання над пенсіонерами має «об'єктивну» основу: чисельність зайнятих у національному господарстві щорічно зменшується, що скорочує й відрахування до державного пенсійного фонду, джерелом яких є фонд заробітної плати підприємств і організацій.

Пояснюють це «демографічними» тенденціями - зниженням народжуваності в країні і збільшенням чисельності пенсіонерів. Відзначимо, що такі процеси відбуваються практично у всіх країнах Європи, але у жодній з них такого жебрацького рівня життя пенсіонерів не спостерігається. Коли міжнародні організації, повторюючи досвід інших цивілізованих країн, що зводять пенсійний фонд з деяким дефіцитом, пропонують нашому уряду підвищити вік виходу на пенсію, то вони просто не знають, який нікчемний рівень пенсій у абсолютної більшості українських пенсіонерів. В нашому випадку, щоб подолати дефіцит, треба підняти пенсійний вік до 80 років, що скоротить чисельність людей похилого віку як мінімум у 3 рази (до 4 млн.чол.), і ще до 2028 року не піднімати номінальний рівень пенсій нашим пенсіонерам.

Проте наші політики лукавлять, не називаючи інші причини розвалу солідарної пенсійної системи...Потрібна не тільки і не просто глибока реформа самої системи пенсійного забезпечення, а й структурні реформи економіки, які викорінять ті причини, які її спустошують.

Коротке резюме

Проблеми, викладені у цій частині статті, здатні ще більше занурити країну у глибину економічного провалля і принизити людей. Ті при владі, які не розуміють цього або навмисно користуються кризовими обставинами для власного чи групового збагачення і нічого не виправляють, - злодії, які мають бути не тільки звільнені, а й відповідати по закону за халатність, зловживання і шкоду, нанесену народу.