"Любіть свою країну, і все": Спорт або культура можуть об'єднати Україну, - Брати Гадюкіни

Музиканти групи Брати Гадюкіни - гітарист і композитор Ігор Мельничук, а також клавішник Павло Крахмальов, - розповіли своє ставлення до війни на Донбасі, української мови та майбутнього нашої держави. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "РБК-Україна".

Ігор: Де ми тільки не грали: і в Севастополі в 90-х, і в Донецьку - скрізь люди приходили, усміхалися. Може не всі, звичайно, зі слів пісень розуміли. Але нас, чесно кажучи, не завжди етнічні українці розуміють. Але жодного разу ми не зіткнулися з якоюсь агресією. Ніхто нам на сході України не говорив, що ми якісь бандерівці. Потім всі стали штучно ділити політтехнологи, горіти їм у пеклі. Зараз я ходжу по Києву і чую: люди стали більше говорити українською. Адже Люди точно знали українську, але говорити на ньому чомусь соромились. Після Революції ситуація кардинально змінилася. Якщо раніше у нас було багато галицького діалекту, то в альбомі "Made in Ukraine" пісні стали більш зрозумілими для всіх регіонів України, для самого різного слухача. Ми стали застосовувати менше суржику.

Чому? Тому що якщо в 90-х на вулицях Львова ще можна було почути як простий суржик, так і місцевий діалект з домішкою польської буквально на кожному кроці, то зараз це покоління йде. Змінюються і наші тексти. Якщо чесно, то мені вже не цікаво говорити суржиком. І іноді він стає навіть не смішним. Ні, суржик – це не погано, просто говорять на ньому все менше і менше. Як давно ми виступали на фестивалі Червона Рута в Криму. Там була місцева газети "Осередок українців".

І ще тоді нам казали, що на весь Севастополь українців було чоловік сто, не більше. Українською мовою в Криму в дев'яностих роках говорили одиниці. Напевно, нашим властям треба було думати, як в Крим посилати студентів, як україномовні б туди заселялися. Як це робилося раніше. Те ж саме – схід України, де говорять по-російськи. Але це не катастрофа. Має пройти час.

Ми повинні розуміти, що Україна не є унітарною країною щодо української мови, як би нам не хотілося зворотного. Деякі представляють Україну такою, в якій всі говорять українською, все – греко-католики. Але це ж неможливо! У цьому випадку часто наводять приклад Польщі. Але Польща хоч і сусідня, але все одно зовсім інша країна. Я взагалі вважаю, що чим більше мов знає людина, тим краще.

Що зараз могло б стати об'єднуючим фактором для України?

Наприклад, спорт. Або будь-які культурні досягнення, особливо якщо ми перемагаємо на світовій арені. Команда України виграла у французів у футбол пару років тому з рахунком 2.0. Вся Україна швидко навколо цієї перемоги об'єдналася. І не важливо, хто на якій мові хто говорить. Або коли Джамала на Євробаченні перемогла, відразу всі відчувають себе громадянами України.

Павло: Всі ми пам'ятаємо, як нас об'єднали паралімпійці, які повернулися з Ріо з безліччю нагород. Пам'ятаєте, скільки людей приїхало зустрічати команду? Любіть свою країну, і все. Зараз активно обговорюють російських артистів, які зібралися їхати в Україну з концертами. Яка думка на цей рахунок у вас? Ігор: Тут позиція повинна бути однозначна.

Якщо артисти їздять в Крим, якщо підтримують агресивні наміри російського керівництва, то їм в Україні не місце. А тим більше тим, хто стріляв по позиціях українських військових. Я б на місці російських артистів сам сюди не їхав без всяких заборон. Але якщо у артиста є чітка позиція, то нехай приїжджає. А якщо це музичний ватник, то нехай сидить собі вдома. Росія величезна, нехай виступають там, і тут нічого з ними возитися".