
Вони просто сусіди. Ні братні, ні ворожі. Сусідні країни. Десь змагаються між собою, десь іронізують один над одним, але братами ніколи себе не вважали. Ось їхня ключова відмінність від нас, українців. Росія всіх призначала своїми братами, незалежно від статі. Київ – Мать. Україна – Брат. І ми, українці, це прийняли. Ми стали меншими братами. А вони – ні. Це нас стиснули в "братніх" обіймах так, що й досі не вдихнути. А вони в ті обійми ніколи не лізли. Це нам порвало всі шаблони "Никогда мы не будем братьями, ни по родине, ни по матери..." А вони так вважали завжди.
І це ми тепер чухаємо потилицю. Вони не чухають. Вони наводять у себе лад. Щоб і влада прозора, і закони працювали. Чи задоволені вони? Ні. Не задоволені. Але війни в них немає і порядок у них є. Не те, що в нас.
Знаю, знаю, так історично склалося: і голодом їх не морили, і зараз проти них не воюють. Наче в інших народів не було своїх трагедій. Тільки вони не розказують, чому в них хата не метена. Вони беруть і метуть. І не граються, на відміну від нас, в тотальну толерантність. І нічого, їх прийняли. І з ними рахуються.
10 серпня за новим церковним календарем (23 серпня за старим) - день пам'яті священномучеників Лаврентія, архідиякона, Сикста II, папи Римського, Фелікісима й Агапіта, дияконів, мученика Романа, Римських. У народі день прозвали Лаврентій Зорічник. За с...
Весною нинішнього року я писав про "крайній кидок" кремля у "горячому" етапі війни з Україною. На мою думку, кремлю було потрібно ще у 2026-му році добитися на полі бою "коренного перелома в войне" (шляхом проведення успішної оперативно-стратеічної нас...