"Мы в Одессе, а не в Украине": А потім ватна бабця втекла. Мабуть, вирішила, що я "апасний бандеровєц", - блогер

Одесит Сергій Бригар вирішив поділитися в соцмережі курйозним епізодом, який із ним стався в магазині. Патріоти України пропонують вам прочитати його історію без змін та скорочень.

Вибираю овочі в супермаркеті «Сільпо» і чую за спиною:

– Дєвушка, я нє могу взвєсіть, вот напєчатала, а ваш апарат нє сработал, – звертається до працівниці торгівельного залу літня жінка (на вигляд я б дав десь років сімдесят)

– Пісать нужно по-украІнскі, – відповідає працівниця.

– Ага, снова етот укрАінскій, прямо нєт от нєго спасєнія, – вже з явним роздратуванням пробурмотіла клієнтка.

(не вперше зустрічаю людей, які роблять ту саму помилку (замість «морква» набирають «морковь», замість «картопля» – «картофель») і все не можу зрозуміти, як воно так виходить: вони що ніколи не були в подібних супермаркетах?...).

– Так на прілавкє тоже по-украінскі напісано, потому логічно.

– Ми в Одєссє, ето нікакая нє Україна, і укрАінскій здєсь даром нікому нє нужен.

Тут підключаюсь я:

– Перепрошую, а ви готові представитися і повторити те, що зараз сказали на камеру (камера як раз висить на шиї)?

Розмови не вийшло. Жінка зиркнула на мене, потім на мою камеру, поклала свій пакет на прилавок і пішла. Без жодного слова. Наткнулася на кинутий кимось візок, відштовхнула його навідмаш, так, що він ледь не вдарив якогось чоловіка…

Чесно кажучи, така реакція мене трохи спантеличила. Хотів їй ще щось сказати, але вона віддалялася на величезній, як для свого віку, швидкості. Навіть подумав, може буде жалітися на мене, телефонувати до путіна... Але обійшлося. Ватна бабця просто втекла. Мабуть, вирішила, що я «апасний бандеровєц».