Не залишити своїх напризволяще або чому Україні потрібен "майдан" у Станиці Луганській

Акції протесту проти відведення ЗСУ зі Станиці Луганської і медійна активність стосовно цих питань грають на руку Україні. Про це пише Андрій Коваленко на сайті depo.ua, передають Патріоти України.

Документ про розведення сил і засобів на трьох ділянках фронту на Донбасі, з перспективою поширення такого режиму на купу інших ділянок , який був прийнятий і підписаний на засіданні Тристоронньої групи 21-го вересня, дає змогу не більше ніж за 30 діб ЗСУ і терористам відвести війська на ділянках (Станиця Луганська, Золоте і Петрівське) на 2 км в ширину і 2 км в довжину.

Спочатку представники навіть казали про графік відведення, який складе 13 днів. Але вже зараз домовленості гальмують і "клаптиковий" мир ризикує не запарцювати і, до речі, цілком логічно.

Вже багато написано і сказано стосовно Станиці Луганської, яку мають залишити не тільки наші військові, але і поліція. Голова Луганської військово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз сказав, що у разі відведення військ бодай на 1 км, ми втратимо Станицю Луганську. Його думку також поділяють багато експертів, а також Геннадій Москаль. Представник України в підгрупі з безпеки у Тристоронній групі Євген Марчук (очолював СБУ за Кучми) вважає, що Гарбуз і йому подібні нічого не розуміє - у цих зонах, зокрема в Станиці, буде ОБСЄ все моніторити і у разі чого Україна зможе повернути війська на позиції.

У Станиці Луганській в зоні ризику опиняються більшість насосних підстанцій водозаборів, через які здійснюється водозабезпечення Станиці Луганської, с.Нижня Вільхова і Маркова. Під загрозою атаки з боку терористів, які можуть перейти міст після відведення наших сил, потрапляють дві місцеві школи.

Після слів Марчука, терористи обстріляли Станицю Луганську, а місцеві жителі почали благати не відводити війська, погрожуючи акціями протесту. А заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука заявив, що Станиця Луганська може не потрапити під угоду з розведення сил і засобів.

До всіх цих рухів також додається неможливість ОБСЄ розпочати контроль за розведенням сторін у "зонах безпеки". СММ ОБСЄ скаржиться через міни на Луганщині і Донеччині, причому, з боку терористів.

Вся ця картина - затягування часу, дуже логічне, яке в принципі грає на нас. Оскільки, що б не казали представники України в Тристоронній групі, той документ, який вони підписали, відверто хочеться викинути у смітник.

Зрозуміло, що у Станиці Луганській далеко не всі будуть підтримувати акції протесту проти відведення військ. Це козаче поселення, де дуже сильні до сих пір проросійські настрої. Але піднімати людей на мітинги дуже потрібно з кількох причин. По-перше, у разі звичайного невідведення сил і засобів "Л-ДНР", а з ними і Росія, почнуть звинувачувати Україну у невиконанні домовленостей.

Якщо на думку "Л-ДНР" всім плювати, то Росія зможе використовувати це навіть на зустрічі у "Нормандському форматі" чи у питаннях не продовження санкцій. Мовляв, Україна зриває мир. І саме громадські акції протесту, по суті, відводять підозру від офіційного Києва. Протестують люди - ми маємо до них дослухатися.

Бажано якомога довше тягнути час - нехай пройде максимальний термін у 30 днів. За цей час у Станиці Луганській дійсно мають пройти акції протесту, картинка потрібна не тільки для українській, але й іноземних ЗМІ. Потім буде знову засідання Тристоронньої групи, на якому говоритимуть про дану непросту ситуацію.

Більше того, існує кілька "зон", які можна запропонувати замість Станиці Луганської. Ці питання і так виглядають звичайними торгами, то чому б і ні.

Зрозуміло, що дані події супроводжуватимуться певною ескалацією на фронті, де миру і досі немає. Але нам потрібно тягнути час в будь-яких питаннях, що стосуються переговорів