"Неочікуваний поворот історії": Росію може спіткати доля Донбасу

"Коли Кремлю було потрібно, щоб в українській Одесі відбувались вибухи щотижня - це ставалось. Від вибухів страждали Харків, Херсон, Миколаїв, Запоріжжя. Підривались залізничні колії, станції та волонтерські офіси, що збирали допомогу військовим, вибухи лунали на мітингах та біля будівель СБУ, терористичні атаки переживали громадські організації та військкомати", - пише Нік Фельдман на своїй сторінці у "Фейсбуці", передають Патріоти України.

Таким був період 2014-2015 років. 2016 рік Кремль був надто зайнятий Туреччиною, Сирією та виборами в США, Молдові та Болгарії. Були очевидно значні сподівання на скасування санкцій у зв'язку із перемогою Трампа та активністю у Сирії, яка видавалась за боротьбу із терроризмом та ІДІЛ.

Одночасно із тим вибухів значно побільшало в Туреччині, лідера якої Кремль понад усе намагався отримати в якості союзника після військового протистояння і збитого російського винищувача. Намагання це відбувалось очевидно з позиції сили - інших шляхів та засобів у Кремля немає.

Співпадінь достатньо для того, щоб робити природні висновки про те, що вибухи відбуваються здебільшого там, де Кремль має значні оперативні інтереси. Тепер до вибуху в Петербурзі.

Слід проглянути бодай пару відеофрагментів з мітингу в Пітері, щоб зрозуміти, що вся кремлівська влада мала б капітально обісратися від реального страху і почати операцію помсти тільки вже через це.

На підтвердження колишня пітєрська губернатор Матвієнко, що нині є головою Ради Федерації Росії, почала з переляку нести ахінею про необхідність розмовляти з людьми, зустрічатись із ними, розуміти, чого вони пруться на ті протести.

Матвієнко - сакральна істота в цій історії, тому її панічні заяви яскраво свідчать про реалії атмосфери переляку, що панує в Кремлі, де відчули осадне положення. По-перше, саме цей кремлівський орган під її керівництвом погоджував путіну використання військ в Україні та Сирії. По-друге, вона має українське походження, а тобто тварюка без перекладу розуміє всі слова, що написані в цьому тексті.

Народжена у Шепетовці, Хмельницької області, Валя Тютіна у 18 років перебралась в Ленінград і там почалась її радянська політична кар'єра, вінцем якої є підмахування головному кремлівському терористу дозвольного паперу, що дозволив оккупацію її батьківщини.

Тепер, коли стихія імені Навального видерлась назовні і прительопалась масово в ста російських містах на центральні місця загалом та під владні пітерські будівлі, зокрема, із скандуванням "Путін - вор", Валя Тютіна з Шепетовки мала б відчути неприємний сморід аду, який наблизивсь впритул до неї і нагадав про одвічну істину, що обіцяє кожному справедливу розплату за вчинення смертних гріхів.

З тим і пов'яжемо її булькотіння про "почуємо кожного" та "громадяни мають право збиратись мирно". Воно природньо видає її переляк, бо як колишній пітерський губернатор українського походження, вона зробила досить багато для того, аби пітерці були лояльними до Кремля і ватними щодо українських питань. А тут така неприємність на особистому рахунку.

Тож, повернемось до вибуху і Пітєра. В Пітєрє, як відомо, лучше всього піть. Тому, коли жертви вибуху будуть сьогодні поховані, випито буде багато і сказано чимало. І навряд чи родичі людей, що загинули, не намагатимуться усвідомити причину, за якої 10 пітерців загинуло.

Хто вбивця? Просте питання, яке не даватиме спокою і змушуватиме говорити про це попри будь-який страх. Вибух в петербурзькому метро відбувся саме тоді, коли він потрібен для того, аби атмосфера масового протесту проти кремлівської влади змінилась. Кремлю такий вибух із жертвами був потрібний, бо пітерці підняли голови.

"Совсем страх потеряли, ох*евшими стали", - так мають думати про них в Кремлі після всіх цих багатотисячних скандувань про вора-путіна на Дворцовій площі та потасовками із російськими мусорами. Ще трішки і почали б масово співати, що путін не вор, а звичайне ху*ло.

За тиждень після протестів Росія в черговий раз змінилась. В російських містах (де, співпадіння, відбувались мітинги протесту) 8 квітня пройдуть мобілізаційні провладні антитерористичні мітинги. Фактично, так ми спостерігаємо за розгортанням на рівні всієї росімперії технології антимайдану. Тільки масштаб обіцяє бути набагато значнішим.

Ініціатива заборонити користування соцмережами для дітей до досягнення 14-річного віку - з тієї ж серії. Це лише перший рух на шляху до намагання здійснити тотальний імперський контроль за розповсюдженням будь-якої інформації в мережі. Втім, швидше за все, вже надто пізно.

Зауважте, ці всі перелячні заяви, вибухи, антитерористичні мітинги, ініціативи із забороною користування соцмереж, відбуваються під час ув'язнення Навального, який заварив всю кашу завдяки YouTube і продовжить отримувати багатомільйонну аудиторію після свого виходу на волю після відбування 15 діб.

Отже, всі є підстави стверджувати, що Росію очікують темні часи, накшталт тих, що Кремль влаштував в українському Донбасі та Криму.

В окремих своїх містах, кремлівська імперія має перетворитись і на сирійське Алєппо. Москва нормально підходить для цієї долі. Бо так влаштований всесвіт. І зупинити це неможливо. Можливо було лише цього не допускати в принципі. Не влаштовувати війни, не вбивати людей, не розкрадати сотні мільярдів доларів прибутків з торгівлі нафтою, газом та іншими надрами і товарами російського народу.

Звичайно, Росія в якихось її проявах і територіях виживе. В першу чергу завдяки людям, які мають клепки в голові, обурюються беззаконням і почнуть себе захищати зі зброєю в руках. Бо демократичне суспільство - це, в першу чергу, простір домовленостей вільних озброєних людей із рівними правами.

На завершення наведу шматок тексту з пісні oxxxymironа, якого я згадував в попередній публікації, на підтвердження тези про те, що закручувати гайки всередині російського суспільства треба було набагато раніше. Ці твори почали свій вплив з 2008 року і тепер перетворились на гідру, пухлину, яка вже давно роз'їдає недоімперію зсередини:

"У родителей паника - лбы покрыты испариной,

Дети следуют за мной, как за флейтистом из Гаммельна.

Запрети меня, сдай меня и называй меня неандертальцем,

А коль обо мне нельзя заикаться - показывай пальцем.

Я стал звёздой, ты по полной бы одурел,

Видя, как я живу с женой в однокомнатной конуре,

Я - новый Питер Пен, и тебя злоба берёт,

Полный вперёд, это второй детский крестовый поход!"

(Oxxxymiron, Йети и дети).