Патріоти України пропонують ознайомитися з черговою подорожньою історією відомої дніпропетровської волонтерки Анни Теряник і цитують далі Главред.
— Кедики — это здорово!
— Ну, спасибо!
— Я одеваться на гражданке любил, все деньги на это тратил.)
— Модник?
— Типа того.
— А кем работали?
— Да жокеем.)
— Прямо настоящим?
— Да. С пятнадцати лет как пришел на конно-спортивную базу, так вот до сих пор и работаю. Работал...
— И в соревнованиях участвовали?
— А как же! Медали сейчас покажу. В телефоне они у меня.
— Скучаете за своими питомцами?
— Очень.) Глаза их даже по ночам снятся. Смотрели в глаза лошади когда-нибудь?
— Смотрела. Красиво очень.
— Я, когда вспоминаю, то даже успокаиваюсь. Сначала ведь волонтером был. Знаете, тем, что "грузом 200" занимается. В первые месяцы до того душу переворачивало, что я только этими глазами и спасался. Улягусь вечером спать, ворочаюсь поначалу, а потом одеваюсь мысленно в свой костюм, и на лошадь. Что вы думаете, помогало же! Позже брат ко мне присоединился, он у меня участковым долго работал, а потом в охране банка одного. Много мы пацанов откопали, со многими их родителями встретились, даже наплакались прилично, если уж совсем честно говорить. А позже в армии оказались, так и служим вдвоем. Я и брат. Видите, какой "смертник" у меня? Здесь все данные. Искать так легче, я это наверняка знаю.
— Сами сделали? "Смертник" этот?
— Брат. Он на все руки мастер. Вы еще почерк оцените! Так не каждый художник выбьет.
— Соскучились за домом?
— Очень.))) Может выпишут к праздникам, так я поеду. У брата порядок надо навести. Он один живет, давно в отпуске не был. И у родителей тоже сад почищу. А еще с девчонкой съездим в лес. Она писала, что соловьи поют вовсю.
— Ничего себе планы!
— А чего там. Хорошие планы. Про жизнь они. Понимаете?
— Главное, радоваться уметь.
— Любой мелочи?
— Любой. Утром улыбаешься — уже хорошо.
— А у меня так часто получается. С возрастом, наверное.)
— И у меня бывает. Война повлияла, что ли.
— Ты слышала, он говорил, что соловьи уже поют?
— Надо пораньше тогда встать, выйти на улицу и слушать. Я даже звук этот записать постараюсь.
— Зачем?
— Зимой включать буду. И улыбаться)))".
P.S. Волонтер Анна Теряник з Дніпропетровська практично з самого початку війни на Донбасі розвозила поранених бійців по госпіталях. За цей час попутниками Ані і її друзів стали понад тисячу осіб, які побачили війну в обличчя, а вона записувала їхні розмови в дорозі.
Так народився збірник оповідань "Попутники. Книга про життя, мрії і любов в складні часи". Шукайте її в Дніпрі: "Книгарня Є", книжковий магазин-кафе "Чорна ящірка" та книжковий магазин по вулиці Василя Чапленко (колишня Фрунзе). У Києві - "Книгарня Є". У Мережі - Lira.dp.ua і BizLit.com.ua.
Довідка. Жетон військовослужбовця ( "медальйон смерті", "смертельний медальйон") - особистий знак, що дозволяє ідентифікувати військовослужбовця, зокрема, швидко впізнавати убитих і поранених в бойових умовах, і тому обов'язковий до носіння при собі для всіх військовослужбовців.
У просторіччі - "медальйон смерті" ( "смертельний медальйон", "смертник").
Російська пропаганда активно поширює дезінформацію про нібито "звірства ЗСУ в Селидовому". Про це попереджають у Центрі протидії дезінформації, передають Патріоти України. Зазначається, що на ворожих ресурсах публікується, нібито українські військові р...
В мережі бурхливо відреагували на коментарі ведучої Наташі Влащенко щодо українського книжкового ринку. Зокрема ситуацію в соцмережі Facebook прокоментував засновник YouTube-проєкту «Твоя підпільна гуманітарка» та військовий Остап Українець, передають ...