З архіву ПУ. Ми зобов'язані були втримати Дебальцеве. Єдине, що нам потрібно було - поповнювати боєкомплект і заповнювати втрати особового складу, - боєць ЗСУ

Про це розповів під час інтерв'ю Юрію Бутусову у січні 2018 року Ігор Лук'янов, сержант 25 мотопіхотного батальйону "Київська Русь", один з організаторів систем управління артилерійським вогнем на Дебальцевському плацдармі в ході битви 2015 року, зазначають Патріоти України.

"Ми не повинні, а зобов'язані були тримати (Дебальцевський плацдарм, - ред.). Це 9 населених пунктів, з яких не було евакуйовано ні цивільне населення, ні проукраїнське населення, ні майно - нічого власне. Тобто ми здали 9 населених пунктів в руки терористів, по суті як би добровільно віддавши їх. Могли б утримати чи ні? Та звичайно, могли! Сиділи в Дебальцевому, прекрасно воювали. Єдине, що нам потрібно було - це поповнювати боєкомплект і заповнювати втрати особового складу. Все! Більше нічого не треба. Цього не було", - зазначив Лук'янов.

За його словами, серед причин, за якими не втримали Дебальцевський плацдарм, було те, що не на всіх ділянках була організована нормально оборона.

"Мало того, деякі позиції, будучи оточеними, таки не здалися. Це позиції 40-го батальйону, "Кривбасу". Тобто залишилися і потрапили в полон. Був втрачений Вуглегірськ. Після Вуглегірська не було вжито заходів з відсікання цієї ділянки фронту і організації нових рубежів оборони. Мало того, їх не потрібно було організовувати, вони там вже повинні були бути. Другий ешелон передбачав. Ну, загалом, за той період, який ми стояли в Дебальцевому, можна було, я не знаю, 4 ешелони організувати. Він не був організований. Другий момент, це, природно, втрата управління військами. І третій момент - це невідновлення боєздатності. Саме ці три основних фактори зіграли ключову роль", - пояснив Лук'янов.

"Об'єктивно оцінюючи ситуацію, я ось сидів в Дебальцевому і мені там сиділося досить-таки комфортно. Я б там сидів, нікого не чіпав, кошмарив їх артилерію до останнього, якби я точно знав, що до мене завтра почне пробиватися і деблокувати мене в самому Дебальцевому угруповання українських військ. По-перше, цього не сталося, по-друге, і переклали цю задачу чомусь на оточене угруповання. Ну це взагалі маразм - пробивати оточення оточеного угруповання, коли з іншого боку велика земля - це як би трохи неправильно, напевно. По-друге, я точно знав, що цього не буде. Або нас всіх візьмуть в полон, або потрібно прориватися", - розповів боєць, зазначивши, що у нього була на той момент впевненість, що підкріплення чекати не варто.

"Тому що зв'язок-то, я теж тримав, і прекрасно мені доповідали, що там рухається. Є там атака на Логвинове, ці божевільні бої за Логвинове. Хаотичні, так? Які не принесли ніяких результатів, крім втрати", - заявив Лук'янов.

При цьому, він висловив упевненість, що втрата Логвинова не могла бути причиною необхідності відходити з Дебальцевого.

"З Дебальцевого можна було взагалі не відходити. Можна було сидіти. Тобто, з великої землі повинне було угруповання пробити коридор і зробити безпечну зону", - зазначив Лук'янов.

За його словами, було очевидно, що неможливо було відбити Логвинове тими методами, якими намагалися це зробити.

"В останні дні Дебальцевого з моїх мінометів не залишилося жодного, всі були розбиті осколками. Втрати особового складу ... на мінометах залишалося вже по 2 людини з 5, інші були поранені і евакуйовані. Припасів доходило там, гарячі події, ну, як би, зі мною командири підрозділів ділилися цією інформацією для того, щоб розуміти, що є в наявності, скільки я зможу працювати. 200 снарядів в день. Всього", - розповів сержант.

"І є ще фактор деморалізації. Ми розуміємо, що нас звідси діставати і пробивати до нас дорогу ніхто не буде, і ресурс для того, щоб зробити цей маневр у нас теж закінчується. Закінчується артилерія всередині котла. З великої землі артилерія працює вкрай невпевнено.

Тобто там вона і блокувалася Мінськими угодами. Була заблокована артилерія, як би в період мінських угод ми працювати не можемо. Тут бійня йде, все стріляє, гуркоче, а з великої землі нам допомогу не надають.

Якби цього всього не було, то мені там в Дебальцевому дуже комфортно жилося. У міських боях спалив би все, що було у них. Але так не сталося", - підсумував Лук'янов.