"Покарати Москву": Як буде надалі реагувати Захід на війни у Сирії та на Донбасі, - американський журналіст

Після публікації доповіді з МН17 і початку інтенсивних бомбардувань сирійського Алеппо Захід переглядає політику щодо Росії. Про це пише Нолан Петерсон, міжнародний кореспондент The Daily Signal, повідомляють Патріоти України з посиланням на "Новое время".

"Хитке перемир'я на сході України досягло "критичної точки", – говорить високопоставлений український чиновник. Різні геополітичні події – від війни в Сирії до зростання популярності націоналістичних партій у Європі – випробовують на міцність готовність міжнародного співтовариства підтримувати санкції проти Росії.

"Альтернатив нинішньому перемир'ю немає", – інший український чиновник під час зустрічі за закритими дверима з невеликою групою іноземних журналістів. З дипломатичних міркувань, він говорить на умовах анонімності.

"Конфлікт у Донбасі можна вирішити дуже просто, – вважає він. – Усе в руках Росії. Але вважати, ніби президент Росії Володимир Путін поступиться контролем над Донбасом, наївно. Він хоче довести всім, що Україна – неспроможна держава".

Інтенсивність конфлікту регулюється другими Мінськими угодами, підписаними в лютому 2015 року Україною, Росією, Францією та Німеччиною, а також представниками двох сепаратистських територій на сході України. Москва брала участь в імплементації цього перемир'я, хоча Кремль наполягає на тому, що російських військ немає на території України.

Українські дипломати та парламентарі все більше занепокоєні тим, що для європейських і американських союзників України співпраця з Росією в Сирії стане пріоритетнішою, ніж вирішення донбаського конфлікту. Київ також стривожений майбутньою американською політикою щодо України і НАТО, яка буде визначена після президентських виборів у США, і зростанням популярності націоналістичних партій по всій Європі (які часто-густо фінансуються Росією і проникли проросійськими настроями). "У самому Євросоюзі немає єдності", – наголошує український чиновник.

"Американська сторона намагається досягти угоди з Росією до того, як Барак Обама залишить свій пост, – упевнений український чиновник. – Крім того, наступного року ми, можливо, зіткнемося з абсолютно іншою Європою. Головне для нас – продовження санкційного тиску на Росію. Санкції діють. Країна-агресор повинна відчувати ціну брутального порушення міжнародного права".

Враховуючи попередні дії адміністрації Обами, починаючи з «перезавантаження» відносин з Росією, оголошеного у 2009 році, перспективи України не такі вже райдужні, вважає один з експертів.

«Україна буде продана так само, як Польща і Чехія були продані Росії в протиракетній обороні напередодні перезапуску відносин, і як країни Перської затоки були продані заради ядерної угоди з Іраном», – розповідає Люк Коффі, директор центру з вивчення зовнішньої політики фонду Heritage.

«Ми нічому не вчимося», – додає Коффі.

(...)

Велика загроза

Тим не менш, оприлюднення результатів міжнародного розслідування катастрофи МН17, яке прийшло до висновку, що малайзійський лайнер був збитий ракетою земля-повітря із зенітно-ракетного комплексу під управлінням російського військового екіпажу, зміцнило рішучість деяких країн Євросоюзу підтримувати жорстку лінію у відносинах з Росією.

«Хоча Угорщина, Греція, Італія і німецькі соціал-демократи відстоюють ідею зняття санкцій, є і протиборчі їм сили», – говорить директор голландського аналітичного центруCicero Foundation Ван Херпен. Після оприлюднення результатів розслідування катастрофи МН17, розповідає він, «група, яка відстоює збереження санкцій, посилила свої позиції. Це не тільки Нідерланди, але й Бельгія, Німеччина, Польща, скандинавські та прибалтійські країни».

Більш того, американське видання The Wall Street Journal нещодавно повідомило, що канцлер Німеччини Ангела Меркель розглядає можливість введення додаткових санкцій проти Росії, пов'язаних із бомбардуваннями сирійського міста Алеппо. США, тим часом, сказали, що, навмисно атакуючи цивільні об'єкти в Алеппо, включаючи лікарні, Росія здійснює військові злочини.

Лідери ЄС знаходяться в жалюгідному стані. Їм вкрай необхідно припинити сирійську війну, щоб не зустрічати в Європі ще одну хвилю біженців. Тим не менше, європейські лідери обмежені у своїх діях щодо тиску на Москву, оскільки популісти по всьому континенту вимагають зняття санкцій із Росії.

Політичного капіталу для покарання Москви у європейських лідерів зовсім мало. Отже, головне питання для них полягає в тому, чи є конфлікти в Сирії та Україні великою загрозою для миру і стабільності в Європі.

У довгостроковій перспективі, зазначає Ван Херпен, Україна представляє велику загрозу. «Сирія – локальна громадянська війна, що має, безсумнівно, регіональні наслідки – біженці, тероризм. Але все-таки це конфлікт іншого порядку, – продовжує він. – Він буде тліти і надалі, але залишиться переважно локальним. Україна, тим часом, є більшою загрозою для Європи через спроби Кремля вихолостити Європейський Союз і вбити клин між Європою і США».

(...)

Пілотний проект

Думки щодо стратегічних цілей Путіна розійшлися: він намагається відродити Радянський Союз, наприклад, або чинить опір експансії НАТО. Деякі стверджують, що Путін вважає себе історичною особистістю, якій визначено возз'єднати народи Київської Русі. Циніки, навпаки, стверджують, що його військові пригоди – це підживлення для внутрішньої пропаганди, спрямованої на збереження його влади.

Хоч би які там кінцеві цілі Путіна, його погляди перетворилися у військові дії на території України і Сирії. «Для Росії Сирія, Україна і Грузія пов'язані – у нас не виходить так само, – повідомляє Коффі. – Росія може завоювати політичний капітал в одному місці, наприклад, у Сирії, а користуватися ним в іншому, наприклад, в Україні».

Український чиновник стверджує, що мета Москви – підтримувати «контрольовану ескалацію» у Донбасі. Це частина більш масштабної стратегії з дестабілізації і повернення України в орбіту російського впливу. «Ми можемо стримати Росію, домігшись успіху в економіці та боротьбі з корупцією, – продовжує він. – Нам потрібен успіх у внутрішніх реформах. Потрібно розраховувати на себе».

Ван Херпен зазначає, що Україні варто набратися терпіння. «Відходити від Мінських угод – не варіант для Києва, – повідомляє він. – Відповідно, єдиний вихід для України – перечекати конфлікт, підтримувати відносини із західними державами, зміцнювати оборону і сподіватися, що всередині Росії відбудуться зміни».