Продовжуючи тему Перемоги, нагадаю, що українцї воювали не лише в Червоній Армії. Знаменитий знімок "Підняття прапора над Іводзімою". Серед шістьох морпехів армії США - сержант Майкл Стренк. Через тиждень він загинув під час розвідки ворожих позицій.

Цікаво, що на момент загибелі Майкл (Михало) Стренк юридично не був громадянином США. Наразі він є національним героєм не лише цієї країни, але і Словаччини, адже народився на її територрії у 1919 році.

І лише в Україні, на жаль, практично не знають про цього героя-русина. Нам чомусь герої потрібні не були. Через це (у тому числі) ми отртимали війну. Тепер героїв у нас доста.

А лейтенант Олексій Берест був одним з тих вояків Червоної Армії, які першими підняли прапор над Рейхстагом. Переодягнувшись у форму полковника (товариші полковники побоялися іти до есесівців-фанатиків) особисто вів перемовини про капітуляцію гарнізону Рейхстагу. Був представлений до звання Героя Радянсткого Союзу.

Проте з політичних причин з числа героїв Береста було виключено. Він отримав "Червоний Прапор". У подальшому, аби Берест "не виступав", його оголосили хворим на сифіліс і запроторили до спеціального шпиталю.

Загинув Олексій Берест у 1970 році, рятуючи дівчинку з-під колес потягу. Треба віддати належне - третій президент країни Віктор Ющенко присвоїв Бересту звання Героя України. Щоправда, він так і залишається невідомим широкому колу громадян.

Хто без Гуглу згадає про Лідію Литвяк, жінку-аса, абсолютну рекордсменку серед жінок за кількістью збитих ворожих літаків (12 + 4 в групі), занесену у Книгу рекордів Гіннеса? "Біла лілія Сталінграду" уже давно є героїнею Росії. Усюди написано, що вона народилась у Москві, але жодного слова про батька-матір. Гадаєте випадково?

А ось Лавриненко Дмитро Федорович, командир танкового взводу. Загинув під Москвою 18 грудня 1941 року. Знаєте чим знаменитий? За 6 місяців війни він особисто знищив 52 ворожі танки. Абсолютний рекорд серед танкістів СРСР. Це не рахуючи гармат, автомашин та живої сили противника.

А тепер увага. Ось що написано в російській Вікіпедії: "Дмитрий Лавриненко родился ... в станице Бесстрашной (ныне Отрадненского района Краснодарского края) в семье кубанского казака. Русский.

Кубанський козак Лавриненко. Русскій.
Слава Богу, що на українській сторінці Вікіпедії Лавриненко все ж названо українцем.

Ми зараз ведемо війну. Головний фронт її - не під Красногорівкою, не на промзоні Авдіївки і не на Бутовці, при усій величезній повазі до наших вояків.
Головний фронт цієї війни - інформаційно-пропагандиський.

А у нас з пропагандою і контрпропагандою - зер швах. І "Мінстець" тут абсолютно ні до чого. Не "Мінстець" має писати статті, книги, нариси; знімати фільми, серіали; працювати з вікіпедією і забивати Інтернет відповідними матеріалами, у т. ч. російською мовою.

Але це мене уже не "втустеп" понесло. Починав я про українських героїв Другої світової, ними і закінчу.
В армії Канади українців було 40 тис. В армії Польщі - 112 тис. Під Монте-Касіно поруч з польськими солдатами армії генерала Андерса лежать кілька тисяч українців. Хто з вас, друзі, знає про червоні маки Монте-Касіно?

Павло Бондаренко