Проміжні підсумки: Що вдалося зробити Мінекономрозвитку на чолі з Абромавічусом

"Айварас Абромавичус подав у відставку. На мій погляд, саме час це зробити: система пішла врозліт" - пише у своєму Facebook експерт Громадянської платформи "Нова країна" Валерій Пекар, інформують Патріоти України.

Я багато працював з міністерством економіки і вважаю його найбільш якісним міністерством у сьогоднішній Україні (а буваю майже в усіх, тож є, що порівняти).

По-перше, саме міністерство повністю реформоване. Воно багато років було пострадянським Держпланом, на який понавішували більше десятка ліквідованих у різний час міністерств та комітетів.

Врешті вийшов монстр, в якому лише в центральному апараті працювало 1400 людей, що займалися здебільшого непотрібними речами. Абромавичус усе почистив, перебудував, скоротив майже вдвічі персонал і набрав нових людей, замінивши всіх заступників та майже всіх директорів департаментів.

Всі заступники міністра – Юлія Ковалів, Руслан Корж (на жаль, нещодавно звільнився), Максим Нефьодов, Наталія Микольська, Юлія Клименко – показали себе найкращим чином як реальні лідери реформ. Аналізуючи і порівнюючі різні міністерства, я би сказав, що це dream team. Не всім міністрам вдалося пробити через Кабмін такий склад.

Найбільш успішна реформа в Україні, безперечно, це реформа державних закупівель – cистема електронних державних закупівель ProZorro, заслуга команди Олександра Стародубцева та заступника міністра Максима Нефьодова.

Про цю реформу всі знають, тож нема сенсу повторювати. Менше знають про величезні зміни в технічному регулюванні та стандартах – нудна щоденна робота, без якої годі мріяти про євроінтеграцію та модернізацію.

Інша реформа, за яку відповідає міністерство, – це управління державними підприємствами і приватизація. Здається, все, що можна було зробити, зроблено: хоч призначенці політичних кланів й опираються незалежним аудитам, незалежним радам директорів та прозорій звітності, але по максимуму можливого це робиться. Ну, а про бар'єри для приватизації знають усі.

Дерегуляція. Тут також є багато успіхів, хоча для перетворення їх на систему потрібна більша підтримка з боку парламенту. Великий внесок тут команди EasyBusiness (Ден Пасько) та нового офісу кращої регуляції BRDO (Олексій Гончарук).

Неможливо не згадати успіхи в просуванні українського експорту, відкритті нових ринків. Ну і, нарешті, хочеться назвати позитивні зрушення у сфері регуляції туризму, чим займається відомий ідеолог туристичної галузі Іван Ліптуга, нині в статусі керівника відповідного підрозділу міністерства.

Підбиваючи підсумки, я би сказав, що за рік зроблено в два рази більше, ніж було можливо, і водночас в два рази менше, ніж потрібно. В умовах політичної підтримки чи хоча б відсутності тиску, в умовах налаштованого на співробітництво парламенту було би зроблено більше. Хто з вас певен, що зможе краще, подавайте заявку прем'єр-міністрові – сарказм.

І насамкінець про систему. Система державного управління, заснована на інтересах кланів та мережі політичних призначенців, доживає останні часи. З уряду витискаю найкращих фахівців, зараз буде відновлено "політичний контроль" над урядом, проти якого нещодавно різко виступив американський посол.

Пошитий із клаптів уряд наполовину політиків, наполовину професіоналів, який мусив перетворитися на уряд професіоналів, швидко рухається до того, щоби його назвали "урядом без професіоналів". Список прізвищ, озвучених на засіданні фракції БПП, це підтверджує.

Уряд без професіоналів своїми діями швидко примусить кожного українця відчути різницю, відірватися від дивану і вийти на вулицю – не для того, щоб встановити намети на Майдані, сьогодні це не має сенсу, – а для того, щоб підписатися під вимогою відставки уряду. А якщо парламент виявиться нездатним, то і позачергових парламентських виборів.

Добре, що система почала розвалюватися саме зараз (власне, було передбачено). Зараз можна обійтися без крові. Пізніше це було би проблематично. Про це ми з колегами писали на межі нового року. Вибачте, що трохи сумбурно, бо хотів поспішити.