Путін і трон-вбивця. Чи зуміє володар Кремля встигнути піти сам? - російський журналіст

"Я хочу успішно завершити кар'єру",— зізнався Володимир Путін, відповідаючи на питання молодого робітника Челябінського трубопрокатного заводу про мрію російського президента. В цеху пролунав дружний сміх. Мабуть, ніхто не повірив: робітникам не випадає думати, що чинний глава держави не безсмертний і в принципі може завершити кар'єру. Так буває, коли авторитарний режим переростає в персоналістську тоталітарну диктатуру, як це сталося в Росії. Про це пише у блозі Нового времени російський журналіст Семен Новопрудський, зазначають Патріоти України.

Але робітники не вгамовувалися. Вони запитали, чи є у президента хобі, яким він хотів би зайнятися після завершення кар'єри. “Сьогодні всі мої подорожі зводяться до того, що я приїжджаю в аеропорт, з нього перебираюсь в якесь приміщення, потім назад в аеропорт, ось ніби кудись поїхав, — майже скаржився російський президент. — Мені хотілося б, звичайно, по‑іншому подорожувати, подивитися на природу, на якісь історичні пам'ятки".

У цьому постановочному діалозі політичні аналітики, які звикли читати між рядків, розгледіли ознаки початку майбутньої президентської кампанії. Зараз в країні візьмуться гадати, оскільки достеменно ніхто нічого не знає через граничну герметичність реальної російської політики. І ворожити на те, чи відбудуться президентські вибори достроково у 2017 році (на них несподівано закладені гроші в бюджеті-2017) або вчасно, навесні 2018‑го.

Ну і ще на те, чи стане Путін балотуватися вчетверте: чи потрібно сприймати його слова про бажання успішно завершити кар'єру буквально, чи це жартівлива відповідь на запитання молодого хлопця, яка ні до чого не зобов'язує. Але в цьому смішному жарті є частка гіркої правди.

Влада в РФ майже 500 років влаштована так, що єдиний варіант успішного закінчення кар'єри для верховного правителя — померти своєю смертю при виконанні обов'язків. Це і є зворотний бік тиранії, що залишається формою правління в Росії і успішно пережила і Російську імперію, і Радянський Союз.

Тому російському президенту вкрай важко буде реалізувати свою мрію, якщо він справді мріє чимось зайнятися після нинішньої роботи. Безмежність влади однієї людини обертається капканом для неї самої — просто нікуди йти. Трохи більше двох років тому тодішній перший заступник голови кремлівської адміністрації, а нині спікер Держдуми В'ячеслав Володін публічно виголосив страшні насправді слова: "Є Путін — є Росія, немає Путіна — немає Росії". Ніхто з представників влади жодного разу не спростував цих слів. Не назвав їх дурним вірнопідданським жартом.

За цією логікою, а вона якраз і стала головною російською духовною основою, Путін в країні офіційно джерело всіх тріумфів. Але при цьому особисто він ні в чому не винен. Ні в затяжній економічній кризі. Ні у війні санкцій. Ні тим більше — в гучних політичних вбивствах, які або не розслідувані зовсім, або розслідувані відверто неправдоподібно (замовником вбивства Бориса Нємцова за 15 млн руб. слідство на повному серйозі вважає якогось чеченського водія зі смішними офіційними доходами і навіть не може встановити мотив, навіщо йому знадобилося вбивати політика). Але якщо Росії немає без Путіна, як же він може успішно закінчити кар'єру? Тоді ж, виходить, загине країна.

У російській історії є лише один випадок щодо добровільного відходу з посади національного лідера — так вчинив у 1999 році Борис Єльцин. Царям сам статус велів бути довічними, хоча іноді їх скидали в результаті палацових переворотів. В СРСР правителі теж де-факто були довічними. Правда, Микита Хрущов став жертвою такого ж палацового перевороту, а Михайло Горбачов втратив владу разом з країною, якою керував.

Найкращий для Путіна варіант успішного завершення кар'єри — піти зараз, після закінчення на початку 2018 року свого третього (з поправкою на фіктивне президентство Медведєва — четвертого) терміну. Поки ще високий рейтинг, і нація вірить в ореол сильного — чи не "найсильнішого у світі" — національного лідера. Можливо, під гарантії недоторканності від наступника. Чи є віра в такі гарантії — звичайно, велике питання. Але тут вже самі винні: побудували систему, коли ніхто з людей у владі не може відчувати себе в безпеці.

Вміння вчасно піти — мистецтво, яке вперто не дається російським політикам. У Путіна ще залишається шанс оволодіти ним. Але дійсно останній шанс. Інакше доведеться вибирати між варіантами закінчення кар'єри Фіделя Кастро і Муаммара Каддафі.